Чорнобиль : свято із сльозами на очах...
Автор: Сергей Любченко Дата: 16.05.2016 15:40
Чорнобиль : свято із сльозами на очах...
Манкурти сучасності звикли "піаритися" на всьому, що їм під руку потрапить. Сьогодні "піарилися" на 30-ти річчі Чорнобильської катастрофи, яку (за давньою звичкою) чомусь і дотепер сором"язливо називають "техногенною аварією". Особливо гостро відчуваєш це, що вони (манкурти сьогодення) брешуть, потрапивши у коло рідних тобі по духу і крові людей, безпосередньо причетних до ліквідаціїї наслідків жахливої катастрофи у 30-ти кілометровій зоні ЧАЕС. У фойе Хрещатика,26 у день 30-ти ліття цієї чорної дати зібралися наші бойові побратими, мої рідні друзі-журналісти. Прийшли у наш рідний дім (з якого нині журналістів-ветеранів підло виштовхують ініціатори створення так званного Суспільного ТБ і радіо разом із їхніми прихвостнями - запроданцями) аби згадати про ті буремні дні, коли нас, зовсім молодих хлопців і дівчат, із мікрофонами і кінокамерами у руках, можновладці "добровільно-примусово" відправляли у атомне пекло... Аби ми, виконуючи форсмажорні редакційні завдання, "...писали історію сучасності" для наших радіослухачів і телеглядачів. І ми,тоді ще молоді і здорові, незважаючи на стогін дружин, чоловіків, матерів і батьків, незважаючи на сьози маленьких дітей, їхали туди - до Прип"яті і Чорнобиля. Адже знали, що істина "Якщо не ми - то хто замість нас?" є нашим гаслом - по життю... Багато кого із когорти тих сміливців (Геннадій Душейко, Григорій Козаков, Валерій Писаревський - це лише журналісти, про операторів нехай напишуть їхні колеги по творчому цеху) вже немає серед живих. Їх "з"їла" страшна хвороба - рак. Багато хто не прийшов сьогодні на вшанування пам"яті загиблих від "мирного атому" - їм просто не вистачило сил і здоров"я... Брати наші рідні! Ми пам"ятаємо вас! І так приємно, що 26 квітня 2016 роу , у фойє Хрещатика, 26, ніхто із перевертнів-манкуртів не осмілився "піаритися" на вашому геройстві. Постояли серед люду - для годиться... І - "розсмокталися" по кабінетах... Так само, ховаючись за жіночі спідниці, або купуючи медичні довідки, ці людці примітивно втекли із УТ-1 і Національного радіо у квітні 1986-го... А ми, СПРАВЖНІ журналісти-ліквідатори - ні, не втекли! Живемо - на заздрість ворогам! Працюємо. І - "пишемо історію сучасності!" Як тридцять літ тому. Сьогодні ми згадали поіменно кожного із бойових побратимів "...незлим тихим словом". Адже всі вони залишатимуться у нашій пам"яті - допоки самі топчемо ряст на цьому світі. Ганьба манкуртам і фарисеям, які "віджали" у чорнобильців їхні останні пільги! Ганба перевертням - кервіникам, які підступно спровадили журналістів - чорнобильців на пенсію, прикриваючись Законом! І - вічна слава героям-журналістам і операторам, які першими зробили крок на зустріч атомному чудовиську! Воїстину : ГЕРОЇ - НЕ ВМИРАЮТЬ!!!
Сергій Любченко, Сергій Комісаров.
|
Ваши комментарии
|
Чат
Опросы
Музыка
Треки
НеForМат
Академия
Целит
Юрпомощь
О сервере
О проекте
Юмор
Работа
О нас
Earn&Play
Для контактов
skype:noo.inc
|
