Міжнародна конференція «Люди передусім : якість життя і добробут у постсоціалістичних економіках»
Автор: Сергей Любченко Дата: 16.09.2017 08:36
Міжнародна конференція «Люди передусім : якість життя і добробут у пост-соціалістичних економіках»
Нагальне питання нашого сьогодення: як землю ділити будемо? Саме цю архіважливу проблему обговорюють у ці хвилини учасники Міжнародної конференції «Люди передусім : якість життя і добробут у пост-соціалістичних економіках». Цифри знищення вітчизняного АПК вражають.Щодня з мапи України зникає одне село! Скільки їх згинуло за роки Незалежності —одному Богові відомо. Селяни не хочуть і не збираються віддавати землю олігархату (йдеться про 11 найзаможніших родин!!!) без бою. І це факт. А олігархи теж не збираються зупинятися на шляху загарбання чужої власності. Отже, конфлікт інтересів існує. І ось —ось спалахне! А далі — як у літературному творі «Мир хатам, війна палацам!» Хто винен?І що робити? Відповіді на ці запитання зрозуміли всім. Навіть одиноким бабусям, діти яких гнуть спину на нових хазяїв у Польщі, Німеччині, Нідерландах тощо.Головне, щоб в Україні були мільони вільних і заможних селян, а не 11 велечезних агрохолдінгів, які з допомогою заангажованих депутатів намагаються «віджати» суспільний скарб — нашу рідну землю!У цьому переконаний кожен селянин. Отож, браття,борітеся — поборете! Відкриємо ринок землі — втратимо все.
А ось - тези виступів учасників Міжнародної конференції «Люди передусім : якість життя і добробут у постсоціалістичних економіках».
1. Перехід до щастя (The Happiness Transition)
Сергій Гурієв, ЄБРР, Інститут політичних досліджень та Центр досліджень економічної політики
Донедавна дослідники, що вивчають рівень задоволенності життям, відзначали наявність так званої "різниці у сприйнятті щастя громадянами перехідної та неперехідної економік" (“transition happiness gap”), а саме того факту, що громадяни посткомуністичних країн повідомляють про нижчий рівень задоволеності життям, аніж їхні однолітки у країнах зі схожим рівнем доходів, що не зазнали перехідного періоду. У літературі це пояснюється значною макроекономічною нестабільністю 1990-х років, суттєвим зниженням якості та доступності суспільних благ, значним зростанням соціальної нерівності та труднощами адаптації знань та навичок до потреб ринкової економіки. Очікувалося, що з часом усі ці чинники минуть — принаймні по відновленню після світової фінансової кризи 2008-2009 років. У нашій праці використані останні дослідницькі дані (Life in Transition Survey за 2015-16 роки та Gallup World Poll за 2010-16 роки), які дозволили встановити, що різницю у сприйнятті щастя громадянами перехідної та неперехідної економік до 2016 року нарешті було усунено. Враховуючи численні соціально-економічні показники, громадяни посткомуністичних країн віднині не менш задоволені життям, аніж їхні однолітки у країнах, з якими проводилося порівняння. У цьому сенсі "перехід до щастя" нарешті відбувся. На нашу думку ця конвергенція була забезпечена переважно особами молодшого та середнього віку, тоді як старші покоління у посткомуністичних країнах й досі повідомляють про значно нижчий рівень щастя. Якщо в 2010 році різниця у сприйнятті щастя (transition happiness gap) не спостерігалася лише в осіб віком 24 роки і молодше, то до 2016 року різниці вже не існувало для всіх поколінь молодше 45 років. Старші покоління громадян посткомуністичних країн досі в значній мірі менш задоволені життям, аніж їхні однолітки у країнах, з якими проводилося порівняння, хоча різниця суттєво зменшилася. Встановлено, що різниці більш не існує як для осіб, що мають вищу освіту, так і для тих, хто її не має. Щодо осіб з вищою освітою, схожість у сприйнятті щастя була серед молоді, що здобула освіту після переходу до ринкової економіки. Це не суперечить твердженню "знецінення людського капіталу", яке припускає що нещодавні випускники отримали навички, що більше відповідають потребам ринкової економіки.
2. Динаміка рівня щастя та його детермінанти. Україна, 2001-2016 (The Dynamics of the Level of Happiness and its Determinants. Ukraine 2001-2016)
Володимир Паніотто, Київський міжнародний інститут соціології
З 2001 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) включає питання про рівень щастя ("Чи вважаєте ви себе щасливою людиною?") в свої регулярні опитування. У кожному опитуванні брали участь близько 2000 респондентів. Дані за період з 2001 по лютий 2014 року репрезентативні для всього дорослого (18+) населення України, більш пізні дані є репрезентативними для дорослого населення України, але без окупованих територій.
Основні результати. Більша частина населення України щасливі: у травні 2017 року 53% вважають себе щасливими, 20% - нещасними, а 27% обрали проміжний варіант. Рівень щастя (відсоток щасливих) виріс з 2001 року до 2010 року з 38% до 65%. Можливою причиною такого істотного зростання рівня щастя могло бути економічне зростання в Україні, яке тривало з 2002 до світової економічної кризи 2008 року. Далі рівень щастя дещо знизився і в останньому довоєнному році склав 58%. Як не дивно, анексія Криму та фактична війна з Росією не привели до істотного падіння рівня щастя і хоча рівень щастя з 2013 року знизився в Україні на 5 процентних пунктів (до 53%), але лише за рахунок територій в зоні бойових дій, в інших регіонах України рівень щастя, переважно, не змінився. Порівняння ситуації до анексії Криму та війни в Донбасі з нинішньою ситуацією показує, що основні чинники, що позитивно впливають на щастя, досить стабільні (за винятком окупованих територій). Це такі фактори:
Вік: молоді люди в середньому щасливіше, ніж ті, хто старше (тут Україна відрізняється від розвинених країн, де і молоді люди і люди похилого віку більш щасливі, ніж люди середнього віку, це так звана, U-подібна залежність);
Сімейне і інтимне життя: задоволеність інтимними відносинами і сімейним життям - один із найбільш важливих чинників щастя на протязі всіх років моніторингу;
Здоров'я: здорові люди щасливіші, ніж хворі;
Рівень добробуту: забезпечені люди значно щасливіші, ніж бідні;
Освіта: вища освіта підвищує ймовірність того, що людина буде щасливішою;
Сімейний стан: одружені люди, як правило, щасливіше одиноких;
Рівень свободи: можливість впливати на власне життя, можливість реалізувати свій потенціал і можливість бути незалежним підвищують рівень щастя.
3. Війна та благополуччя в перехідний період (War and Well-Being in Transition)
Гюнеш Гокмен, Російська економічна школа
2008 рік був вдалим роком для благополуччя пересічних росіян. У 2008 році Росія досягла піку 10-річного буму економічного зростання, а наслідки світової фінансової кризи тоді ще не проявилися. Однак, попри жваву економіку, деякі жителі Росії зазнали впливу інших джерел стресу. У серпні 2008 року спалахнув конфлікт між Росією та Грузією, що супроводжувався періодом погіршення відносин між цими двома країнами. У цій роботі ми зосередилися на впливі російсько-грузинського конфлікту 2008 року на суб’єктивне благополуччя та щастя меншин у Росії. По-перше, наші висновки свідчать про те, що суб’єктивне благополуччя грузинських громадян Росії різко погіршилося через конфлікт, як порівняно з їхнім суб’єктивним благополуччям у часовому відношенні, так і порівняно з благополуччям російської більшості. Грузинські громадяни стали значно менш задоволені життям, своєю ситуацією з роботою та своїм здоров’ям. Утім, цей негативний наслідок конфлікту був короткотривалим і минув незабаром після 2008 року. Додатково ми демонструємо, що цей конфлікт не має безпосереднього впливу на засоби до існування чи кон’юнктуру ринку праці, такі як зарплата та працевлаштування грузинських громадян. Таким чином, ми пояснюємо наші основні висновки не дискримінацією на ринку праці, а скоріше більш непрямими каналами, такими як страх, альтруїзм чи співчуття. Ми також аналізуємо побічні ефекти російсько-грузинського конфлікту для інших меншин, що проживають у Росії. Ми вважаємо, що тоді як суб’єктивний добробут меншин мігрантів, що нещодавно переїхали до Росії, зазнало негативного впливу, в той же час немає жодних наслідків для місцевих меншин, що проживають у Росії принаймні десять років.
4. Звички споживання алкоголю в Східній та Західній Європі (Alcohol consumption habits in Eastern and Western Europe)
Гінтаре Малісаускайте, Університет Кента
Характер споживання алкоголю в колишньому СРСР завжди був предметом численних історій, міфів, а також серйозних досліджень. З огляду на масштаби та вплив радянського комуністичного режиму на його східноєвропейські країни-сателіти, зв'язок між звичками споживання алкоголю та комуністичними режимами до 1989 року виглядає правдоподібним. Написана у співавторстві стаття "Вживання алкоголю під час комунізму: Чим відрізняється споживання алкоголю у Східній Європі порівняно з Заходом?" вивчає це питання і розглядає виявлені відмінності як вираження культурних звичок та норм. Результати вказують на те, що панівні комуністичні режими в країнах колишнього Східного блоку вплинули на характер споживання алкоголю особами, що зазнали впливу системи у "роки вразливості" (від 18 до 25 років чи старше). Це проявилося у тенденції до частішого споживання алкоголю, а також зловживання ним (6 чи більше порцій алкоголю за раз). Результати були отримані після врахування особистих даних, соціально-економічних обставин, соціальних зв'язків, географічних показників, особистих звичок, екологічних показників та показників країни. Вплив, пов'язаний із комуністичним режимом, за масштабами можна порівняти з впливом окремих соціально-економічних характеристик на частоту споживання алкоголю, а також він є одним з основних чинників зловживання алкоголем. З іншого боку, протягом періоду «посткомунізму» частота споживання алкоголю продовжила зростати, але вплив на важке пияцтво менш виражений. Ці дані свідчать про те, що культурне середовище ймовірно є дуже важливим для формування людської поведінки, у нашому випадку – норм споживання алкоголю; це також наводить на думку про те, що після розпаду Радянського Союзу відбулися зміни у звичках споживання алкоголю, і ймовірно поведінка представників того покоління змінювалася в бік глобалізованої. І оскільки споживання алкоголю безпосередньо пов'язане зі здоров'ям споживачів, ми можемо дійти висновку, що понад 40 років впливу комуністичного режиму матимуть згубні наслідки для здоров'я та благополуччя людей, що зазнали його впливу. У дослідженні використані мікро-дані «Європейського опитування про здоров’я населення». Ця стаття сприяє вивченню впливу комуністичних режимів на різні аспекти соціально-економічного життя, а також дослідженням в галузі економіки охорони здоров'я шляхом вивчення впливу політичних та соціальних умов на звички споживання алкоголю та добробут індивідуумів.
5. Як безробіття впливає на суб’єктивний добробут в Україні (How Unemployment affects Subjective Wellbeing in Ukraine)
Едвард Нортон, Мічиганський університет та Національне бюро економічних досліджень
В економіці має місце тривала дискусія про те, наскільки сильно безробіття впливає на щастя. Хоча люди, як правило, щасливіші тоді, коли працевлаштовані, аніж тоді, коли безробітні, неясно, наскільки тривалим є цей вплив, та чи є нещасливі люди є менш працездатними. Ми вимірюємо вплив безробіття на щастя в Україні за останні 12 років. Ми вважаємо, що безробіття знижує рівень щастя приблизно так само, як збільшення віку до 60 років. Загалом, найсильніший вплив безробіття на щастя в Україні спричиняє поточне безробіття, а не безробіття в минулому.
6. Тимчасове та неофіційне працевлаштування, якість роботи та задоволення роботою (Non-standard employment as the future of work: consequences for workers in post-transition economies)
Марія Алексинська, МОП
Стаття розглядає чинники, що визначають задоволення індивіда роботою. З цією метою стаття аналізує індивідуальні дані, зібрані в 35 європейських країнах. У роботі показано, що працівники з тимчасовим офіційним договором або без трудового договору мають нижчий рівень задоволення роботою, ніж працівники з постійним офіційним договором. Негативний вплив відсутності договору вдвічі перевищує негативний вплив тимчасового договору. Проте у різних країнах цей ефект неоднорідний. У країнах, де дуже поширена тимчасова зайнятість працівники з тимчасовими договорами поготів не задоволені своєю роботою – цей висновок відображає нижчий коефіцієнт переходу до стабільної зайнятості. На противагу цьому, ширше розповсюдження неформальних трудових домовленостей у такій країні підвищує рівень задоволення роботою працівників, що не мають договорів (який, однак, досі залишається нижчим порівняно з іншими працівниками), вказуючи на те, що за таких умов домовленості без трудових договорів можуть бути довгостроковими й аналогічними офіційним безстроковим трудовим договорам. Вплив контрактних договорів на рівень задоволення роботою реалізується головним чином в аспектах умов праці та якості роботи. Саме гіршу якість роботи (особливо це стосується перспектив, фізичної безпеки на робочому місці, навичок і свободи прийняття рішень, а також якості робочого часу) пов’язують з офіційним тимчасовим та неофіційним договорами, і це, у свою чергу, робить рівень задоволення роботою нижчим, ніж у постійних працівників. Знову ж таки, якість роботи для індивідів з різними контрактними договорами відрізняється залежно від загальної поширеності таких договорів у конкретній країні, вказуючи на різні стратегії роботодавців стосовно використання тимчасових домовленостей та домовленостей без укладення договору.
7. Благополуччя мігрантів під час світової фінансової кризи: Дані щодо нелегальної зайнятості, етнічної дискримінації та депортації (The well-being of migrants during the global financial crisis: Evidence on illegal employment, ethnic discrimination and deportation)
Александер Данцер, Католицький університет Айхштетт-Інгольштадт
Це дослідження вивчає економічне та соціальне добробут таджицьких трудових мігрантів у Росії під час світової фінансової кризи 2008-2009 років. Міграційний коридор між Таджикистаном та Росією є одним із найбільш завантажених у світі, причому Таджикистан сильно залежить від міграції та грошових переказів. Більшість таджицьких мігрантів у Росії працюють у будівництві та сфері послуг, які серйозно постраждали від світової фінансової кризи. Хоча багато таджицьких робітників-мігрантів подовжили своє перебування в Росії під час кризи, їхня зарплата знизилася, що призвело до зниження загальної економічної вигоди від міграції. Водночас більш поширеними стали незаконне працевлаштування, утиски та депортація. Ці зміни не лише зашкодили самовизначенню та безпеці таджицьких мігрантів, а й потребували грошових витрат. Занепокоєні мігранти були змушені достроково повернутися додому та отримували нижчу заробітну плату на незареєстрованих робочих місцях. Було вирахувано, що втрати прибутку доходили до понад десяти відсотків річного заробітку на одного мігранта. Наразі неясно, чи посилення контролю над імміграцією під час економічного занепаду є політично виправданим. Хоча депортації іммігрантів є символічною демонстрацією сили і можуть влаштовувати уряди, коли націоналізм і ксенофобія на підйомі, фінансові наслідки для компаній, що покладаються на дешевих (і часто незареєстрованих) працівників-імігрантів, свідчать про зниження загальної зайнятості. Нелегальні робочі місця можуть бути стратегією виживання для компаній в умовах економічної кризи; однак, як показано на прикладі таджицьких робітників-мігрантів у Росії, незаконне становище та утиски посилюють тиск на іммігрантів та завдають їм економічної шкоди. Почасти вразливими мігрантами є ті, хто відчуває на собі наслідки економічної кризи, від якої потерпали компанії, і пов'язаний із цим політичний тиск з боку уряду.
8. Математика, дівчата та соціалізм (Math, Girls and Socialism)
Квентін Ліппман, Паризька школа економіки
Ми зосередилися на одному з найстійкіших та найпоширеніших гендерних упереджень: математиці. Ми наводимо перший непередбачуваний доказ, що низька успішність у математиці серед дівчат обумовлена головним чином стереотипами та інституціями. Ми використовуємо німецький досвід розділення та возз'єднання. Соціалістичний епізод у Східній Німеччині став радикальним експериментом з гендерної рівності на ринку праці та в інших випадках, лишивши стійкий відбиток на гендерних нормах. Ми показуємо, що гендерний розрив у математиці у східних регіонах Німеччини досі набагато менший, аніж у західних регіонах завдяки спадку соціалістичного епізоду. Ми показуємо, що ця різниця на німецьких Сході та Заході пов’язана зі ставленням дівчат, їхньою упевненістю та духом змагання у математиці і не пов’язана з іншими чинниками, що спотворюють результат, такими як різниця в економічних умовах чи стилях викладання по різні боки колишнього політичного кордону. Ми також наводимо переконливі дані про те, що гендерний розрив у математиці менший у європейських країнах, що раніше входили до радянського блоку, на відміну від решти Європи. Це подвійний урок: (1) значною мірою цей поширений гендерний розрив у математиці обумовлений соціальними стереотипами; (2) інституції можуть серйозно вплинути на ці стереотипи.
9. Більше однієї дитини. Аналіз бажаної та реалізованої народжуваності у російських матерів (Going Beyond the First Child Analysis of Russian Mothers’ Desired and Actual Fertility Patterns)
Олена Бєсєдіна Kyiv School of Economics
Низький коефіцієнт народжуваності залишається однією з основних демографічних проблем у Східній Європі. На відміну від деяких західноєвропейських країн (наприклад, Італії), де зростання бездітності було чинником зниження народжуваності, низький загальний рівень народжуваності у східноєвропейських країнах можна пояснити в основному переважанням сімей з однією дитиною. Однак для більшості сімей бажана модель сім’ї досі включає двох дітей. Це свідчить про те, що політика має широкі можливості для відігравання важливої ролі в допомозі сім’ям втілити їхні прагнення щодо народження дітей. Глибше розуміння чинників, що впливають на бажання мати дітей та його реалізацію може дозволити владі допомогти сім’ям мати бажану кількість дітей. Для нашого аналізу ми використали дані з демографічного опитування російського населення за період 2004-2012 років. Основна увага цього дослідження і його внесок до літератури полягають у питанні, чи є дилема материнство/кар’єра потенційною перешкодою для зростання показників народжуваності в Росії. У цілому, результати нашого дослідження свідчать про те, що за умови контролю демографічних показників матерів, характеристик партнера, добробуту сім’ї та забезпечення догляду за дітьми, стабільна зайнятість видається важливим чинником, що впливає на народження другої дитини. Ці результати підтверджують початкову гіпотезу про важливість балансу сім’я/робота для рішення про народження другої дитини. У цій статті ми порівняли наші висновки з низкою нещодавніх досліджень, що вивчали зміни в суб’єктивному благополуччі та рішення мати ще одну дитину. Вплив стабільної зайнятості зберігається при врахуванні показників суб’єктивного ообробуту, запропонованих у нещодавніх публікаціях. Беручи до уваги, що ідеальний склад сім’ї включає двох дітей, ці результати свідчать про те, що створення сприятливих умов для народження другої дитини може підняти загальний рівень народжуваності. Крім фінансової підтримки сімей, народжуваність також можна стимулювати заходами з підвищення гендерної рівності у сім’ї та на робочому місці з метою покращення балансу робота/материнство серед жінок.
10. Самозайнятість та благополуччя: порівняльний аналіз (Self-employment and wellbeing: a comparative study)
Олександр Талавера, Університет Суонсі
Підприємців шанують за новаторство, але також вони виконують стресові ролі й часто перебувають під великим тиском, підтримуючи та розвиваючи бізнес. Вони відповідають за пошук додаткових фінансів, креативніші підходи або керівництво людьми. Ці вимоги, у свою чергу, безпосередньо впливають на благополуччя підприємців. Наприклад, виявлено, що 72% підприємців мають проблеми з психічним здоров'ям. Оскільки благополуччя тісно пов'язане з ефективністю роботи та результатами діяльності, важливо розуміти чинники, які можуть підвищити рівень задоволення підприємців. Особливо це стосується країн з перехідною економікою, у яких відбуваються швидкі перетворення в інституційній системі та бізнес-середовищі. Для розгляду вищезазначеної проблеми ми досліджуємо рівень задоволення роботою та рівень задоволення життям у підприємців трьох країн з перехідною економікою: Китаю, Росії та України. Оскільки зовнішнє фінансування є однією з основних проблем, із якими стикаються самозайняті особи, ми досліджуємо, чи може фінансовий розвиток покращити вигоду від підприємництва в цих країнах. Ми зібрали дані з трьох джерел, включаючи Проект «Доходи домогосподарств у Китаї» 2013 року, хвилі 2007 та 2012 рр. Українського лонгітюдного дослідження домогосподарств та хвилі 2007-2013 рр. Російського лонгітюдного дослідження домогосподарств. Наша оціночна вибірка складається з 3 339 осіб з Україні, 9 722 осіб з Китаю та 9377 осіб з Росії. Ми знайшли відмінності у рівні задоволення підприємців цих країн. Зокрема самозайняті особи в Китаї та Росії щасливіші порівняно з найманими працівниками, тоді як в Україні спостерігається протилежна ситуація. Ми також спостерігаємо, що фінансовий розвиток не впливає на задоволення китайських підприємців. Однак підвищення фінансового розвитку може покращити рівень задоволення життям українських самозайнятих осіб, але зменшить рівень задоволення роботою російських підприємців. Незначний вплив фінансового розвитку на рівень благополуччя китайських підприємців може бути пов'язаний із залежністю від зовнішнього фінансування з неформального сектора. Таким чином, розвиток формального фінансового сектора не співвідноситься з підприємницьким благополуччям. Проте в Росії та Україні фінансовий розвиток може вплинути на підприємницьке благополуччя як за допомогою грошових, так і негрошових чинників, по-різному впливаючи на рівень задоволення життям та рівень задоволення роботою. З одного боку, вищий рівень фінансового розвитку може сприяти економічному зростанню, що робить щасливішими всіх осіб, включно із самозайнятими. З іншого боку, кращий фінансовий розвиток може призвести до більшої доступності кредитів і кращого їх розподілу, що може зменшити фінансові обмеження та заохотити людей до самозайнятості. Отже, рівень конкуренції на ринку зростає, що знижує рівень задоволення роботою існуючих підприємців.
11. Вплив перехідного періоду на зріст та суб’єктивний добробут (The Impact of Transition on Height and Subjective Well-Being)
Франческа Далла Поцца, Європейський банк реконструкції та розвитку
Перехід посткомуністичних країн від планової до ринкової економіки був унікальним політичним, соціальним та економічним перетвореннями, що змінило життя багатьох людей за порівняно короткий проміжок часу. Перші роки цього процесу супроводжувались економічним спадом, який у деяких країнах був швидкоплинним, а в інших – глибоким та тривалим. Наша стаття використовує нові дані дослідження «Життя під час перехідного періоду» (Life in Transition Survey) 2016 року, проведеного Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) та Світовим банком, щоб проаналізувати вплив ранніх перехідних років на об'єктивне та суб'єктивне благополуччя громадян цих країн. Наші дані охоплюють понад 51 000 домогосподарств у 29 посткомуністичних країнах та 5 країнах, із якими проводиться порівняння, та включають інформацію про важливий показник здоров'я – зріст, а також про рівень задоволення життям, переконання та погляди людей у регіоні. Великий масив літератури показує, як соціально-економічна депривація в перші роки життя людини пов'язана з низьким зростом у дорослому віці, а також нижчим рівнем освіти, IQ та заробітку в подальшому житті. Тому численні дослідження використовують зріст як об'єктивний показник якості життя та благополуччя. У нашому дослідженні ми розглядаємо зріст у дорослих осіб, чиє дитинство припало на перші роки перехідного процесу, і порівнюємо його з ростом їхніх однолітків зі старшого та молодшого поколінь. Ми також аналізуємо, чи ті, чиї «роки формування особистості» – вік 18-25 років – припали на той період, мають інші погляди на демократію та ринкову економіку чи інший рівень щастя порівняно з рештою населення. Ми отримали вражаючі результати. Ми виявили, що діти, народжені приблизно на початку перехідного періоду, сьогодні на один сантиметр нижчі за своїх старших та молодших однолітків. Цей висновок вказує на суттєві труднощі, які їхні сім'ї відчували в перші роки реформ перехідного періоду. Проте перехідний період не мав жодних негативних довготривалих наслідків для рівня щастя когорт, народжених у той час. Загалом ті, хто народився на початку перехідного періоду, щасливіші за своїх однолітків. Хоча це оптимістичне відкриття справедливе у більшості випадків, ми також показуємо, що особи, які народилися в малозабезпечених сім'ях, дійсно повідомляють про нижчий рівень щастя, ніж їхні однолітки того ж віку, які народились в сім’ях, що не були неблагополучними. Нарешті, наші результати показують, що особи, які стикнулися з перехідним періодом у роки формування особистості, більше підтримують демократію та ринкову економіку. Цей висновок вартий уваги, оскільки вказує на те, що позитивні настрої щодо реформ на початку перехідного періоду назавжди відбилися на переконаннях цих когорт.
12. Молодь у русі: трудова мобільність та добробут на роботі у перехідних економіках (Youth on the move: the returns to geographic and job mobility of young people in post-Soviet countries)
Ольга Купець, Київська школа економіки та Інститут вивчення праці
Кілька десятиліть тому стабільність у галузі зайнятості була нормою, особливо в країнах з централізованою планованою економікою. Сьогодні ми спостерігаємо грандіозні зрушення у світі праці: робота в одній компанії протягом усього життя трапляється рідше; працівники, особливо наймолодші, дедалі більше схильні регулярно змінювати роботу, сектори та галузі, аніж мати одну роботу і кар'єру на все життя. Що нам відомо про трудову мобільність молоді в перші роки після закінчення освіти в країнах, що раніше були в складі Радянського Союзу чи Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії і успадкували спільні інституційні обмеження щодо найму та звільнення робітників? Якими є наслідки раннього досвіду на ринку праці для поточного статусу на ринку праці та благополуччя на роботі? Чи молодь, яку змусили залишити попередню роботу(-и) через звільнення, скорочення або закінчення тимчасового трудового договору, має відмінні результати від результатів однолітків, які добровільно покинули свою попередню роботу? Наша робота дає відповіді на ці питання, використовуючи дослідження МОП «Перехід від навчання до роботи», проведені в 2013-2015 роках у п'яти пострадянських (Вірменія, Киргизька Республіка, Молдова, Росія та Україна) та трьох пост-югославських країнах (Македонія, Чорногорія та Сербія). По-перше, ми склали 60-місячні календарі для 6 151 молодих людей, що здобули формальну освіту принаймні за 5 років до дослідження, щоб дослідити моделі трудової мобільності в перші роки після здобуття освіти та порівняти їх з моделями, що спостерігаються в розвинених країнах. Далі ми перевірили вплив кількох змінних, що вимірюють вплив раннього досвіду на ринку праці на ймовірність безробіття та нестабільної зайнятості порівняно зі стандартною зайнятістю, на рівень суб'єктивного задоволення роботою та заробітною платою працівників на момент дослідження. Це дослідження дозволяє дійти кількох висновків. Пост-югославські країни відрізняються від пострадянських часткою молоді серед безробітних та загалом низькою трудовою мобільністю протягом п'ятирічного періоду після навчання. Молдова вирізняється як країна, у якій частка непрацюючої молоді перевищує 40 відсотків до кінця п'ятирічного періоду після навчання, переважно через періоди бездіяльності після першої та другої роботи. Україна має найвищий рівень трудової мобільності молоді досліджуваних країн з перехідною економікою, але відстає від всіх європейських країн, включаючи Францію, для якої характерний надмірно регульований та негнучкий ринок праці. Попередні емпіричні результати підтверджують нашу гіпотезу про те, що підвищення професійної мобільності молоді після закінчення навчання пов'язане з позитивними результатами, що випливають з нижчої ймовірності нестабільної зайнятості або безробіття та вищого рівня задоволення роботою, особливо коли зміна роботи ініційована самою молоддю. Водночас вимушена робота за сумісництвом у кількох місцях призводить до негативних наслідків.
13. (Не)щастя дітей у перехідний період (Children’s (Un)happiness in Transition)
Максим Обрізан, Київська школа економіки
Існує кілька досліджень, що порівнюють рівень задоволення життям дорослих осіб в країнах з перехідною економікою (тобто країнах колишнього комуністичного блоку) із рівнем задоволення життям дорослих осіб в країнах не з перехідною економікою. Вони зазвичай встановлюють «розрив у рівні щастя». Тобто, якщо взяти двох дорослих людей, з яких одна людина живе в країні з перехідною економікою, а інша – в країні не з перехідною економікою, у яких усі інші характеристики однакові (вони мають однаковий вік, стать та соціально-економічний статус, живуть у країнах з аналогічними характеристиками), тоді значно менш імовірно, що доросла людина, що живе в країні з перехідною економікою, буде задоволена життям. У нашій статті замість вивчення дорослих ми зосереджуємо увагу на дітях у віці від 11 до 15 років та на їхньому рівні задоволення життям у період 1989-2015 років. Ми досліджуємо детермінанти їхнього задоволення життям і те, чи вони також «надмірно» нещасні. Наш аналіз показує, що в середньому діти щасливіші за дорослих. Країни з щасливішими в середньому дорослими малоймовірно матимуть нещасливих дітей, проте є країни, де діти в середньому досить щасливі, тоді як дорослі – відносно нещасливі. Відповідно різниця у рівні задоволення життям серед дітей набагато менша, ніж серед дорослих. Також наші результати вказують на те, що рівень задоволення життям серед дітей, як правило, знижується з віком, є нижчим серед дівчат, а проблеми зі здоров'ям і відносна бідність (з точки зору браку певних товарів) супроводжуються нижчим рівнем задоволеності життям. Стосовно «розриву у рівні щастя» ми отримуємо подібні результати до результатів дорослих осіб. На початку 2000-х років у 11-15-річних дітей в країнах з перехідною економікою показники задоволення життям були в середньому на 0,2-0,4 нижчі, ніж у їхніх однолітків в країнах не з перехідною економікою. Хоча за шкалою від 0 до 10 ця різниця може здатися незначною, негативний «вплив країни з перехідною економікою» можна порівняти за масштабами із такими чинниками, як проблеми зі здоров'ям або відсутність автомобіля. Подібно до досліджень дорослих розрив у рівні задоволення життям у дітей із часом зменшується, а до 2010 року стає незначним. Це свідчить про те, що принаймні з точки зору середнього рівня задоволення життям «перехідний період» закінчився. Разом із тим, у деяких підгрупах залишається певний розрив: ми не спостерігаємо жодного впливу країни з перехідною економікою на 15-річних, починаючи з 2002 року, але вплив на 11-річних залишається негативним і суттєвим навіть у 2010 році. Нарешті, ми не спостерігаємо негативного впливу країни з перехідною економікою у школах, що вказує на те, що оцінювання учнями шкільного середовища навряд чи «пояснить» розрив у рівні щастя.
Сергій Любченко, Сергій Комісаров
|
Ваши комментарии
|
Чат
Опросы
Музыка
Треки
НеForМат
Академия
Целит
Юрпомощь
О сервере
О проекте
Юмор
Работа
О нас
Earn&Play
Для контактов
skype:noo.inc
|
