Независимое аналитическое интернет-издание "Искра" это право на информацию.

Когда власть захватывают грабители, мошенники и воры, то последующие грабежи осуществляются уже "по закону". ©

На главную страницу

Парольный вход для авторов.

автор: c до

Олег Володарський: «Сповідь IX. Публіцист Ігор Суховий розуміє як треба розвиватися, щоб врятуватися від кармічних помилок минулого» – відео
Автор: Костюк      Дата: 25.06.2018 09:09


     Євгеніка (від грец. Εὐγενής – «хорошого роду, благородний») – вчення про селекцію стосовно людини, а також про шляхи поліпшення його спадкових властивостей.
     
     157 років тому, 22 травня 1861 року, Кобзаря перепоховали в Каневі на Чернечій горі.
     
     Коли через 78 років після смерті Тараса Шевченка розрили його могилу і відкрили труну ...поет лежав як живий.
     
     Настоятель Канівського Успенського собору, який вимовив промову над труною поета, був відсторонений від посади.
     
     Між іншим, Шевченка ховали як неодруженого парубка: перед труною йшли молоді дівчата в національних костюмах, голосно оплакуючи Тараса. Протягом двох днів тіло поета було виставлено в Успенському соборі Канева, побудованому ще у 1144 році. Під час церемонії відспівування настоятель Успенського собору Гнат Мацкевич виголосив слова, що стали пророчими: «Благоговій, Малоросіє, до граду нашого: у нас поховано Тараса Шевченка. Дивись, Малоросія, на його могилу, дивися і молися!». Незабаром після цього священика відсторонили від посади. Його подальша доля невідома. Чернечу гору, що стала останнім притулком Кобзаря, в народі дуже скоро стали називати Тарасовою.
     
     Пантелеймон Куліш за козацькою традицією накрив труну червоною китайкою і сказав: «Нехай наш батько з’явиться на Вкраїнi лицарем щирим, що жив i вмер, побиваючись про добро, про честь i волю нашу... З’явись, батьку, серед рiдного краю пiд своєю червоною китайкою, заслугою козацькою; згромадь навкруг себе слiпих, глухих та без’язиких, нехай побачать, як далеко вони од правди постали, нехай почують iз мертвих уст твоїх твоє слово безсмертне... Наш єси, поете, а ми народ твiй i духом твоїм дихатимемо у вiки й вiки...»
     
     Після революції і громадянської війни, в 1923 році, більшовики осквернили місце поховання Тараса Григоровича, скинувши величезний пам’ятник-хрест, встановлений у 1884 році на народні гроші. Однак через 16 років в Каневі відкрили музей Тараса Шевченка, а на могилі встановили пам’ятник. З цією подією пов’язана одна загадкова історія. Для того щоб гранітний постамент з бронзовим монументом Кобзаря не розчавила труну, необхідно було точно розрахувати місце його розміщення. Справа в тому, що згідно з козацьким звичаєм могилу обклали камінням і надали їй форму кола. За багато десятиліть він деформувався від дощів.
     
     Тому була створена комісія із співробітників НКВС і представників місцевої влади, під наглядом якої бурили землю, щоб знайти склеп. Розкривши поховання поета і відкривши кришку труни, члени комісії побачили металевий ящик, в якому виявили ще одну труну, з віконцем. Поруч лежав засохлий вінок. Пізніше одна з жінок, яка була присутня при розтині могили, згадувала, що «Шевченко лежав як живий». Але як тільки на обличчя поета потрапило повітря, воно моментально стало просідати... У тому ж 1939 році вхід до склепу замурували залізобетонною плитою.
     
     Публіцист Ігор Суховий зауважив одну дуже важливу деталь в нашій розмові: 22 травня 1861 відбулося перепоховання Т.Г.Шевченка, але ніхто не звернув увагу на той факт, що в цей день відзначали свято Миколи Чудотворця.
     
     День Миколи Літнього є одним з найбільш шанованих християнською церквою свят. Торжество приурочено до дня перенесення мощей святого Угодника Миколи в місто Барі, що знаходиться в Італії. У православ’ї Микола Чудотворець вважається покровителем дітей, закоханих пар, солдатів.
     
     Крім того, Святитель є і захисником людей, які незаслужено були покарані.
     
     Слова «євгеніка» радянська наука і культура боялися як вогню. Священного вогню. Благодатного.
     
     Вони не хотіли визнавати наслідків своїх сатанинських вчинків.
     
     Як для мене це ні що інше – КАРМА. Тільки в нашому випадку стосовно НАЦІЇ.
     
     Та Ігор і народився в один день з Великим Тарасом – 9 березня.
     
     Таких людей як Ігор треба не тільки чути і слухати, їх треба записувати і розуміти.
     
     Їм боляче. Їх НЕ розуміють. Вони не можуть прокричати крізь покоління низькосортних «шарікових» до генетики Української Нації, яка ще залишилася живою.
     
     Їм дуже незатишно з владою. З продажною журналістикою-повією.
     
     Але у таких людей на підсвідомості дух бунтарства. Шевченківський дух! Український!
     
     Їх не лякає масовість дурості і соціальної короткозорості.
     
     Їм тісно. Вони задихаються від неусвідомленості нашого буття. Їм ця свідомість чужа.
     
     Ігор бачить, куди ми йдемо, на жаль, не усвідомлюючи своєї історії й культури.
     
     Він дуже глибоко пережив епоху нашого народу і розуміє гостро й інтуїтивно як треба розвиватися, щоб врятуватися від кармічних помилок минулого.
     
     Він реабілітує ціле покоління.
     
     Він його чує.
     
     Ми живемо в абсолютно різних світах.
     
     Одні чують і співпереживають тому, що відбувається, інші плескаються, метушаться, біжать і, голосно плямкаючи на похоронах і весіллях, журяться про дні, що залишилися в далекому вчорашньому.
     
     Життя одне. Матеріальне і духовне. Але які ж різні до невпізнання відчуття!
     
     – Кажіть правду!
     
     – Какаяразніцаодіннарод!, – заволають ті, що плямкають та метушаться.
     
     Будьте низькопробною єхидиною з переламаною НАЦІОНАЛЬНОЮ хребтиною, то навіть рідкісна жеківська сволота протягне вам свою спітнілу і продажну руку.
     
     І таким як він це болить. Коли в черговий творчий сутінковий вечір він читає ПРОРОКА НАЦІЇ і порівнює з нескінченним хаосом сьогодення.
     
     Спадковість Нації в її культурі розуміння.
     
     Євгеніка. Спадщина. Сповідь.
     
     На тисячолітті епох. На могилах предків.
     
     На маленьких українських церквах.
     
     Але таких сильних і мужніх.
     
     Патріотичний інтелект. Інтелектуальний патріотизм.
     
     Як хочеться злій кремлівській сутності розділити це і зіштовхнути один проти одного.
     
     Сутність накопичувала ці навички 750 років.
     
     Цей злий еґреґор (бо для українців не є «духом-охоронцем») як чорна пляма і досі висить хмарою між нами і сонечком.
     
     Ось тому такі мудрі пілігрими, як Ігор Суховий, є серед нас.
     
     Вони хворіють і застуджуються нашої євгенікою.
     
     Вони дбають і переймаються нашою Спадщиниою.
     
     Вони, не замовкаючи, сповідуються.
     
     Не поспішай, жовто-синій, сядь і вислухай кобзаря своєї історичної євгеніки, може бути, і ти в руслі величезної річки УКРАЇНА кармічно усвідомиш, як жили твої предки і чому ти тут.
     
     Просто не поспішай. Присядь і задумайся.
     
     Тільки дуже обережно: щоб Монастир, в який ти потрапиш, не опинився притулком кремлівського диявола.
     
     Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Гість програми – Ігор Суховий: https://www.youtube.com/watch?v=gQbSp6HFqjU
     
     


Автор: Костюк прочтений: 151 оценки: 0 от 0
© Свидетельство о публикации № 20753
  Цена: 1 noo



Ваши комментарии

Пароль :

Комментарий :

Осталось символов

Доступна с мобильного телефона
Чат
Опросы
Музыка
Треки
НеForМат
Академия
Целит
Юрпомощь


О сервере


О проекте
Юмор
Работа
О нас

Earn&Play
Для контактов
skype:noo.inc


Этот сайт посвящен Георгию Гонгадзе, символу борьбы за свободу, журналисту, патриоту, человеку... Ukraine NBU Hrivnya rate
Russian ruble rate
Noo Web System



Редакция за авторские материалы ответственности не несет
стать автором
Micronoo Links Neformat Links Noo Links Chess Links Forex Links Weapon Links

Идея и разработка
компании NOO
На сайт разработчика