Черговий кидок на захід?
Автор: Станислав Власенко Дата: 09.07.2002 00:14
Інна Підлуська, керівник зовнішньополітичних досліджень УНЦПД,
4 липня, усього через три дні після переходу президентства ЄС до Данії і, за збігом обставин, закриття Данією свого посольства в Україні (до речі, єдиного в Європі серед десяти посольств, які Данія закрила у зв'язку з потребою економити бюджетні кошти)у Копенгагені розпочався шостий саміт Україна-ЄС.
У проведенні саміту в Копенгагені можна було б вбачати певний символізм - саме у Копенгагені 1993 року були проголошені так звані копенгагенські критерії членства ЄС-політичні, економічні та спроможність виконання acquis communautaire, спільного законодавства ЄС - з відповідності яким починається підготовка країн-кандидатів
до вступу.Проте цього разу питання відповідності чи евідповідності України
копенгагенським
критеріям не було на порядку денному. Ще днів за десять до початку саміту
представники
МЗС України говорили про те, що очікувати від саміту надто багато не варто, і
взагалі марночекати від стосунків України і ЄС якихось епохальних подій чи
зовнішньополітичних
проривів, доки ЄС не "перетравить" перший "великий стрибок" процесу розширення.
І все ж
певні очікування українського керівництва від саміту явно виходили за скромний
формат
робочої зустрічі. На брифінгу напередодні саміту керівник головного управління з
питань
зовнішньої політики адміністрації президента України Анатолій Орел заявив, що
"вперше в
історії самітів (тобто самітів Україна-ЄС. - Авт.) буде обговорюватися питання
формалізації
майбутніх стосунків України і ЄС". Серед трьох блоків питань, анонсованих А.
Орлом, мали
бути політична ситуація і реформи в Україні, спільна європейська політика
оборони ібезпеки, розширення ЄС, партнерство України і ЄС у галузі економіки,
врегулювання
кризових ситуацій, торгівля, інвестиції, перспективи партнерства у рамках СОТ,
енергетики,охорони довкілля, юстиції та внутрішніх справ. Третій блок питань мав
стосуватися проблем
врегулювання конфліктів на Близькому Сході, у Придністров'ї, питань роззброєння
танерозповсюдження зброї. Коригування порядку денного буквально в останні дні
свідчить,
серед іншого, і про те, що пропозиції України значно перевищували те, що були
готовіпропонувати з Брюсселю.
У Копенгагені Президент Л. Кучма "поінформував керівництво Євросоюзу про
основні положення свого Послання до Верховної Ради "Європейський вибір" і
"підкреслив
бажання України підняти партнерство Україна-ЄС на якісно новий рівень".
Європейський
Союз відповів вже традиційним привітанням європейських прагнень України,
відзначив
позитиви у розвитку її економіки, пообіцяв проаналізувати надані Україною
підтвердження її
готовності до здобуття ринкового статусу і погодився з необхідністю надати
"новий тапосилений вимір стратегічного партнерства між Україною та Євросоюзом"
("Укрінформ", 4
липня 2002 р.). Однак презентація послання Президента України парламенту
"Європейський
вибір" і визначені ним орієнтири - підписання угоди з ЄС про асоційоване
членство і
проведення переговорів про створення зони вільної торгівлі до кінця 2004 року,
створення
митного союзу з ЄС у 2005-2007 роках, набуття асоційованого членства в ЄС до
2007 року,
створення умов для вступу до ЄС до 2011 року - не викликали міжнародної реакції,
на якучекало українське керівництво.
Вступ до ЄС проголошено стратегічною метою України, а процес євроінтеграції -
справою, яка об'єктивно співпадає з основними потребами внутрішнього розвитку
держави.
Окрім Угоди про партнерство і співробітництво, Україна у своїх стосунках з ЄС
виходить із
Стратегії набуття членства у ЄС (1999 р.), Програми вступу України до ЄС (2000
р.) та
концептуальних засад інтеграції, викладених у посланні президента до парламенту
"Європейський вибір" (березень 2002 р.). Наприкінці минулого року відбулися
парламентські слухання з питань європейської інтеграції, а нещодавно у новому
парламенті
було створено комітет з питань європейської інтеграції. 20 червня новостворений
комітет
досяг підтримки 257 депутатів на користь офіційного Звернення Верховної Ради
України допарламентів, урядів і громадян країн-членів ЄС.
Тим часом, Європейський Союз будує свої стосунки з Україною на основі Угоди про
партнерство і співробітництво від 1998 року та Спільної стратегії ЄС щодоУкраїни
(прийнятої у грудні 1999 року). Жоден з цих документів не передбачає набуття
Україною
асоційованого чи повного членства. Щоправда, у березні 2001 року з'явилася
резолюціяЄврокомісії про визнання євроінтеграційних прагнень України, але далі
запропонованого
Україні на квітневому 2002 року Люксембурзькому саміті статусу сусіда справа
поки що не
йде. Крім того, відкритим залишається питання набуття Україною членства у
Світовійорганізацій торгівлі (СОТ), без чого неможливе задеклароване Угодою про
партнерство та
співробітництво (УПС) положення про утворення зони вільної торгівлі між Україною
таЄвросоюзом.Позиції ЄС
Традиційно, перебираючи на себе головування раз на півроку, кожна країна - член
ЄСвизначає три пріоритети, над якими вона має намір працювати як головуюча. Щодо
пріоритетів Данії жартома говорили, що вони є такі: по-перше, розширення ЄС,
по-друге -
розширення і по-третє - розширення. Данія поставила собі за мету закінчити
переговори з
кандидатами на вступ до кінця свого президентства у ЄС. Саме під час головування
Данії ЄС
має прийняти рішення щодо того, які саме з країн-кандидатів мають вступити доЄС.
Представляючи програму дій ЄС під час головування у ньому Данії, Міністр
закордонних справ Данії Пер Стіг Моллер заявив: "Україна повинна дотримуватися
курсу
демократії, повинна забезпечити свободу слова. Ми не хочемо, щоб Україна була
забута
Євросоюзом. Ми намагатимемося створити стратегію стосунків з новими сусідами". В
опублікованому 3 липня на офіційному сайті Датського президентства у ЄС
прес-релізі
Прем'єр-міністр Данії Андерс Фог Расмуссен, згадавши, що стосунки між Україноюта
Данією розвивалися досі "у спокійному і постійному ритмі" "у ряді ключових
галузей, ...
зокрема - в сільському господарстві", говорив: "Для подальшого розвитку нашого
співробітництва важливо прискорення темпу реформ в Україні і щоб Україна
продовжувала
свої зусилля щодо виконання її міжнародних зобов'язань, у тому числі в галузі
прав
людини". Що ж до визнання України країною з ринковою економікою, ЄС вважає, що
визнавати Україну такою ще зарано, а саме визнання буде можливе, коли Україна
продемонструє успіхи у проведенні судової реформи, реформи державної служби та
доведе,що у країні забезпечується свобода слова.
Попри заклики України щодо надання їй асоційованого членства у ЄС, Євросоюз
очевидно не готовий навіть теоретично розглядати таку можливість. Натомість,
нещодавно
Рада ЄС у Люксембурзі уповноважила Європейську Комісію виробити нові підходи до
країн,
що невдовзі стануть сусідами розширеного ЄС - тобто до України, Білорусі та
Молдови.
Офіційна Україна висловила своє незадоволення віднесенням її до групи країн -
аутсайдерівєвроінтеграційних процесів, але з ЄС пообіцяли застосувати певну
"індивідуалізовану
формулу", яку наразі мають розробляти експерти ЄС. Очікується, що перші сигнали
ЄСщодо того, що саме мається на увазі під "статусом сусіда", з'являться вже
наприкінці серпня
- початку вересня 2002 року. Невідомо, коли з'являться (і чи з'являться взагалі)
пропозиції
України щодо того, яким вона бачить наповнення цього статусу. З огляду на
офіційну
критику самої ідеї "статусу сусіда", керівництво України тепер може бути не
налаштоване
"давати задній хід" і погоджуватися на пропозицію, однак питання про те, яким
буде новийформат стосунків по лінії Україна-ЄС залишається відкритим.
Підбиття підсумків
Офіційний документ, який підписали президент Європейської Ради Андерс Фог
Расмуссен, Генеральний секретар Ради ЄС Хав'єр Солана, голова Єврокомісії Романо
Продіта Президент України Леонід Кучма, говорить, що "Сторони привітали прогрес
України у
виконанні вимог та стандартів ОБСЄ і Ради Європи, зокрема, що стосується
парламентських
виборів у березні 2002 року". Вже це можна вважати успіхом української
дипломатії у
формуванні сприятливого іміджу країни, з огляду на гостру критику ходу виборчої
кампанії.
Україну поставили до відома, що Рада ЄС прийняла рішення про вироблення підходів
до зміцнення відносин між розширеним ЄС та його сусідами. Найбільше, чого
досьогодні
досягла Україна критикою самої ідеї статусу сусідів - це задекларованоговизнання
Євросоюзом важливості врахування відмінностей як у рівні відносин між ЄС та
кожною з
країн-сусідів (Україною, Молдовою, Білоруссю), так і у стані їх політичного та
економічного
розвитку. Було повторено офіційне запрошення України до участі у Європейській
конференції, вперше зроблене рік тому на саміті Європейської Ради в Гетеборзі,
що тодісприймалося українською владою як певний прорив.
У документі згадується про "прогрес, досягнутий у вивченні можливості
використання Євросоюзом українського потенціалу у сфері далеких
авіаційно-транспортних
перевезень" і готовність продовжувати консультації з цього приводу. Пару років
тому
політичне рішення ЄС відмовитися від придбання україно-російського транспортного
літака
АН-7X викликало помітне розчарування і образу серед українського істеблішменту.
Попри те, що єдиною підписаною на саміті угодою є угода про співробітництво між
Україною та ЄС у галузі науки і техніки, українське керівництво оцінило саміт як
успішний.
У галузі наближення законодавства України до європейських стандартів (яка досі
була одним з найбільш послідовно виконуваних пунктів УПС) українське керівництво
оголосило про намір розробити графік пріоритетних сфер, у яких діяльність з
наближеннязаконодавства вестиметься у першу чергу. З огляду на наявність низки
"неєвропейських"
законів, прийнятих Верховними Радами попередніх скликань (особливо у сенсі
"захистунаціонального товаровиробника") процес наближення триватиме довго і
небезперешкодно.
Чи не найвагомішим успіхом можна вважати досягнення задекларованої готовності
ЄС продовжувати надавати значну фінансову і технічну допомогу Україні у розвитку
системи ефективного комплексного управління українським кордоном і висловлення
готовності до продовження діалогу з візових питань.
Серед інших традиційних тем діалогу Україна-ЄС було питання погодження умов
надання позик Євроатомом та ЄБРР для добудови нових реакторів на Рівненській та
Хмельницькій АЕС за міжнародно прийнятими стандартами безпеки. Звичайно,вчергове
було висловлено готовність узгодити всі питання "якнайшвидше". Досі істотного
прогресу у
вирішенні цього питання не спостерігалося, що на початку року спонукало Л. Кучму
довисловлення готовності взагалі відмовитися від ідеї співпраці з ЄБРР у цьому
проекті ідобудувати реактори за допомогою Росії. У Копенгагені також йшлося про
перспективи
співробітництва у галузі безпеки транзиту енергоносіїв. Повідомлялося також про
досягнення домовленості про співпрацю над розвитком ринку біопалива і
використання"чистих" вуглевидобувних технологій в Україні.Замість післямови
У найближчому майбутньому і протягом досить тривалого періоду стосунки між
Україною і ЄС й далі базуватимуться на УПС попри твердження Л. Кучми про те, що
Україна і ЄС вже "вийшли за рамки цієї угоди" і заяву керівника головного
управління з
питань зовнішньої політики АП Анатолія Орла ніби питання, підняті на саміті у
Копенгагені,
свідчать про визнання України "де-факто асоційованим членом ЄС". Поза тим, сама
УПСпотребує ретельного аналізу на предмет виконання Україною і ЄС взаємних
зобов'язань і
визначення, які саме з положень УПС не працюють і потребують заміни. За кілька
років на
зміну УПС має прийти нова угода. Не важливо, як саме вона називатиметься, але
принципово важливо, що саме буде у неї закладено Те саме стосується допомогової
програмита програм співпраці. Показово, що у публічних коментарях представників
делегації
Єврокомісії в Україні дедалі частіше і відвертіше звучить теза про те, що ЄС не
є відкритою
асоціацією і що відповідність копенгагенським критеріям - це ще не все. Загалом,
фахівцізовнішньополітичного відомства це розуміють, і у ставленні українського
керівництва до ЄС
починає з'являтися певний оптимістичний реалізм. Як сказав на нещодавньому
семінарі
колишній міністр закордонних справ, нині голова парламентського комітету зпитань
європейської інтеграції Борис Тарасюк, "Ми вправі очікувати зміни концептуальних
засадставлення ЄС до України". Чи має українське керівництво достатньо чітку
відповідь на
питання "зміни на що?" і "зміни яким чином?" Брак взаємоприйнятних ідей щодо
такоїзміни не можна компенсувати надлишком ентузіазму.
|
Ваши комментарии
|
Чат
Опросы
Музыка
Треки
НеForМат
Академия
Целит
Юрпомощь
О сервере
О проекте
Юмор
Работа
О нас
Earn&Play
Для контактов
skype:noo.inc
|
