Независимое аналитическое интернет-издание "Искра" это право на информацию.

Главное чудо - то, что мы живем. © Сергей Капица

На главную страницу

Парольный вход для авторов.

автор: c до

"Довибори" як дзеркало екторальної демократії".
Автор: Станислав Власенко      Дата: 22.07.2002 09:41


     Виборчі округи №№ 18, 35 та 201 стали трьома з 225
     одномандатних округів, де
     Центральною виборчою комісією було призначено довибори. Результати попереднього
     волевиявлення в силу різноманітних обставин було скасовано. З огляду на ці
     обставини,
     кожний з округів мав свою новітню історію перегонів і своїх фаворитів. Довибори
     представляли собою чи не останній шанс для багатьох українських бізнесменів,
     політиків,
     народних депутатів попередніх скликань знову потрапити до виру парламентського
     життя
     Верховної Ради України 4-го скликання. Що якісно та кількісно змінювало
     попередні реалії
     від 31 березня 2002 року. З огляду на присутніх кандидатів у депутати боротьба
     за мандати
     обіцяла бути безкомпромісною. Ще 15 травня член ЦВК М. Рибачук, прогнозував, що
     кількість кандидатів у народні депутати може становити 15-20 осіб на округ, тоді
     як на
     виборах 31 березня ця кількість дорівнювала 7-10. Врешті-решт прогнози
     справдилися –
     достатньо згадати, що участь у довиборах взяли 43 кандидати у народні депутати
     України.
     Більш жорсткий перебіг виборчої гри також зумовлювався рівнем амбіцій та досвіду
     кандидатів. Так, з 43 кандидатів у народні депутати 15 вже були парламентарями
     ВР різних
     скликань, офіційно лише 26 були безпартійними, проте декого з їх числа
     підтримували
     виборчі блоки та партії. Участь у довиборах брали 11 підприємців,
     працевлаштування у
     стінах ВР прагнуло 13 тимчасово непрацюючих і троє представників громадських
     організацій. Риси літніх перегонів
     Перебігу довиборів до Верховної Ради України у 35 в. о. на Дніпропетровщині, 201
     в.
     о. на Черкащині та 18 в. о. на Вінниччині повною мірою були властиві ті ж самі
     ознаки, які
     спостерігалися під час весняної виборчої кампанії-2002. У даному контексті
     довибори у
     трьох округах виявилися логічним продовженням березневої кампанії. Під час
     літніх
     перегонів, які розпочалися 15 травня, у концентрованому вигляді можна було
     побачити і
     застосування адміністративного ресурсу, і специфічне ведення передвиборної
     агітації, яке
     можна потрактовувати як підкуп виборців, і активне застосування брудних
     технологій у
     вигляді проявів "чорного піару", який став однією з основних тем під час
     весняної кампанії.
     За словами Олександра Черненка, прес-секретаря Комітету виборців України –
     громадської організації, яка безпосередньо моніторила всі стадії виборчого
     процесу в 3-х
     округах, – "...складові – адмінресурс, піар і підкуп присутні у всіх трьох
     округах, але в
     кожному домінує щось одне" ("Політична Україна", www.polit.com.ua, 11 липня 2002
     р.).
     Зокрема, згідно із результатами спостереження КВУ "адмінресурс в усьому його
     неприкритому вигляді проявлявся в 35-му окрузі, де губернатор відкрито агітував
     за одного з
     кандидатів, де місцеві чиновники, зокрема, органи внутрішніх справ повністю були
     задіяні в
     виборчому процесі на підтримку кандидата Віктора Драчевського". В 201-му окрузі,
     в
     Черкасах, спостерігачами від КВУ було зафіксовано "величезну кількість
     технологічних
     речей, зокрема піару і "чорного піару". Достатньо згадати, що під час літньої
     виборчої
     кампанії місцева черкаська преса писала з цього приводу: "Cела черкаського
     району
     буквально завалені фальшивими листівками, на кожному стовпі розвішано об'яви від
     імені
     декількох кандидатів в нардепи у 201-му в. о.... мешканців просять прийти...,
     щоб отримати
     від 30 до 40 грн." ("Антена", 11 липня 2002 р.). На Вінниччині, у 18-му в. о.,
     за даними КВУ,
     було "дуже поширене таке явище як підкуп виборців, безкоштовна або за зниженими
     цінами
     роздача товарів та послуг". Свої адмінресурсні особливості мав і сумновідомий
     35-й
     виборчий округ.
     Як наслідок, результати чергового народного волевиявлення виявилися вельми
     неоднозначними: поруч з черговими несподіванками, спостерігалися й цілком
     прогнозовані
     речі. Історії трьох округів
     Виборчий округ № 18
     Нагадаємо історію попередніх перегонів 31 березня у цьому окрузі. Ще 3 квітня
     2002
     року окружна виборча комісія ухвалила постанову про встановлення результатів
     виборів та
     обрання Світлани Мельник (СПУ) народним депутатом. За С. Мельник проголосували в
     цілому 27496 виборців. 5 квітня було прийнято постанову про визнання виборів у
     цьому
     одномандатному окрузі недійсними. Окружна виборча комісія посилалася на рішення
     Шаргородського суду Вінницької області про часткове задоволення позову кандидата
     в
     народні депутати України Євгена Сухіна, якого підтримали 25454 виборців. Є.
     Сухін
     апелював до зафіксованих порушень виборчого законодавства під час проведення
     виборів.
     Так, 4 квітня суд встановив, що на 18 виборчих дільницях, розміщених у
     Шаргородському
     районі, мали місце порушення виборчого законодавства. ЦВК скасувала постанову
     окружкому про визнання обраним народним депутатом Світлану Мельник і зобов'язала
     окружком до 13 квітня розглянути всі заяви, акти, скарги, що стосуються
     голосування та
     підрахунку голосів на тих виборчих дільницях, які не були предметом розгляду в
     суді. 25
     квітня визнано недійсними вибори народного депутата України в одномандатному
     виборчому окрузі № 18. Це рішення не розглядалося Верховним Судом України.
     Рішення
     про визнання результатів виборів недійсними були дуже негативно сприйняті
     опозицією та
     інтерпретувалися, як спроба влади не допустити кандидата від опозиційної СПУ до
     українського парламенту.
     Під час літніх перегонів Світлану Мельник підтримувала опозиція, вона також мала
     підтримку "великої частини опозиційно налаштованої "Нашої України", як вказує О.
     Черненко, проте, публічно перевага "НУ" була надана іншому кандидату,
     безпартійному
     голові сільськогосподарського ТОВ "Яланецьке" Миколі Одайнику, якого вважають
     наближеним до Петра Порошенка. Позиції останнього в цьому місті є традиційно
     сильними.
     Всі підстави скласти серйозну конкуренцію С. Мельник і М. Одайнику мав й інший
     кандидат, ректор Академії ДПАУ, член НДП Петро Мельник. 31 березня він вже
     виборював
     депутатський мандат у 95-му в. о. на Київщині, проте програв вибори Євгену
     Жовтяку. Під
     час березневих перегонів цей висуванець блоку "За Єдину Україну!" вимагав
     визнати
     недійсними результати виборів у одномандатному окрузі № 95. Проте, ці спроби не
     були
     успішними.
     Новітня виборча кампанія на Вінниччині мала й свої скандали. До них можна
     віднести зняття з виборів Олега Лантуха, який на виборах 31 березня посів третє
     місце.
     Окружком зняв його з перегонів через неправдивий фінансовий звіт, поданий
     кандидатом.
     Знято також було й Валерія Коломойцева-Рибалка.
     Цього разу на Вінниччині більше поталанило Миколі Одайнику. Його підтримали
     46276 тисяч виборців, що становить 43,55%. Його найближчий конкурент – Петро
     Мельник
     на цей раз отримав голоси 21,40% виборців цього округу, а член СПУ і фаворит
     березневої
     виборчої кампанії Світлана Мельник – лише 17,6%.
     Оцінюючи перемогу М. Одайника, спостерігачі здебільшого сходяться на тому, що
     позитивну роль в цьому зіграла підтримка "Нашої України", яка сьогодні зміцнює
     свої
     позиції. Щоб підтримати цього кандидата лідер "Нашої України" особисто відвідав
     місто.
     Місцеві спостерігачі вказують, що у даному випадку люди знову голосували за
     "Нашу
     Україну", адже у цьому українському регіоні у багатомандатному окрузі "НУ" була
     першою,
     її підтримало 29.43%. Хоча аргумент прихильності до "НУ" та Віктора Ющенка не
     спрацював повною мірою 31 березня 2002 року, адже за тодішнього кандидата від
     "Нашої
     України", Миколу Коваля було віддано лише голосів 16298 виборців, що дозволило
     йому
     отримати далеко непризове четверте місце. Під час нинішніх перегонів він зняв
     свою
     кандидатуру з балотування. Отже, підсумовуючи думки оглядачів з приводу перемоги
     "нашоукраїнця", можна зазначити, що сили влади у цьому окрузі "було кинуто не
     стільки на
     те, щоб переміг Одайник, скільки на те, щоб не пустити Світлану Мельник",
     наводить слова
     політолога К. Бондаренка сайт part.org.ua 15 липня 2002 р. Так чи інакше, але
     згідно із
     попереднім звітом КВУ, у день голосування не було виявлено суттєвих порушень.
     Цілком
     ймовірно, що "НУ" поповниться ще одним депутатом, Миколою Одайником. Виборчий
     округ № 201
     Нагадаємо, що за результатами березневих виборів у цьому окрузі на Черкащині
     було
     обрано Миколу Булатецького, якого підтримувала "Наша Україна". Він здобув
     підтримку
     22780 виборців. Другим за кількістю набраних голосів був член партії
     "Демократичний
     союз" Олексій Марченко – за нього проголосувало 19971 виборців.
     12 квітня 2002 року Соснівський районний суд Черкас задовольнив скаргу Олексія
     Марченка щодо результатів виборів у 201-му в. о.. На його переконання, те, що
     окружна
     виборча комісія не викреслила з виборчих бюлетенів прізвище Володимира Космини,
     знятого з реєстрації напередодні виборів, суттєво вплинуло на хід голосування.
     16 квітня
     всупереч рішенню Соснівського районного суду Черкас окружна виборча комісія
     вдруге
     визнала переможцем виборів у цьому окрузі кандидата від блоку "Наша Україна" М.
     Булатецького. Ще напередодні під час спеціального засідання, що відбулось 15
     квітня, члени
     окружної виборчої комісії одноголосно проголосували за безпідставність визнання
     недійсними виборів. Але 25 квітня Центральна виборча комісія задовольнила скаргу
     кандидата в народні депутати України Олексія Марченка, зареєстрованого в
     одномандатному в. о. № 201, і визнала вибори у цьому окрузі недійсними. 30
     квітня
     Верховний Суд України визнав законність і залишив без змін постанову
     Центрвиборчкому
     про визнання недійсними результатів виборів у в. о. № 201.
     Літня виборча кампанія точилася в цьому окрузі вже не тільки й не стільки між
     попереднім переможцем невизнаних виборів Миколою Булатецьким та Олексієм
     Марченком, як між заїзжими "варягами". Округ вважався рекордсменом щодо
     кількості
     поданих заяв. На початку компанії заяви подали 30 осіб. Врешті-решт участь у
     виборах
     брали 12 кандидатів.
     Фаворитами перегонів у окрузі вважалися переможець попередніх виборів,
     висуванець "Нашої України" Микола Булатецький і екс-мер Черкас Володимир
     Олійник,
     якого підтримував БЮТ. Прогнозувалося, що більш ніж достойну конкуренцію їм
     складе
     лідер ПСПУ Наталія Вітренко, особливо у випадку розпорошення голосів опозиційних
     кандидатів. Проте, результати виборів у в. о. № 201 стали несподіваними.
     Перемогу отримав
     Нестор Шуфрич, на момент виборів – президент Черкаської м’ясної компанії,
     висуванець
     СДПУ(о), який набрав 29,80% голосів виборців. Він не фігурував в жодних
     рейтингах і його
     не розцінювали в якості серйозного конкурента. Показово, що в даному випадку
     СДПУ(о) на
     виборах 31 березня набрала в цьому окрузі лише 4,5% голосів. В цьому окрузі
     вчергове
     проявився специфічний електоральний феномен, коли виборці голосують за різні
     політичні
     сили, і мажоритарні уподобання часто не співпадають з уподобаннями
     пропорційними.
     Проте, остаточно важко відзначити, наскільки це твердження є доречним з огляду
     на
     ситуацію, яка склалася у день виборів. Несподіванка була в тому, що Черкаський
     округ дуже
     важко назвати вотчиною мешканця Ужгорода Нестора Шуфрича. Нагадаємо, що під час
     виборів 1998 року Шуфрич, на той час президент СП "Вест-Контрейд", одержав
     перемогу на
     Закарпатті у в. о. № 70. У попередньому парламенті Шуфрич в основному
     прославився...
     своїми спортивними досягненнями: він є майстром спорту із стрільби з лука,
     кандидатом у
     майстри спорту з тенісу, серйозно займався кінним спортом та колекціонував
     шаблі. Вибори
     31 березня 2001 року він програв у тому ж в. о. № 70 екс-меру Ужгорода Сергію
     Ратушняку.
     Показово, але під час березневої кампанії 70-й округ вирізнявся з поміж інших
     застосуванням доволі специфічних виборчих технологій, зокрема "методу
     двійників". Так, на
     початку кампанії участь у виборах мали намір взяти шість Ратушняків, троє з яких
     були
     Сергіями Михайловичами...
     Вельми специфічні технологічні оборудки зустрічалися і під час довиборів у в. о.
     №
     201. На це вказують як чисельні заяви кандидатів у депутати, так і матеріали
     спостереження
     КВУ. Зокрема, згідно із попереднім звітом КВУ, "найбільш поширеними були
     повідомлення
     від спостерігачів про підкуп виборців або підозри щодо цього (дільниці №№1, 2,
     7, 15, 16, 18,
     23, 24, 29, 35, 36, 44, 49, 56, 69, 81, 88, 89, 90, 96)". Відповідно до цього,
     резюмують у КВУ,
     "найбільшими порушеннями, які могли б вплинути на результати виборів у в. о.
     № 201, були масові спроби підкупу виборців". Проте, "КВУ не володіє достатньою
     кількістю
     доказової інформації для того, щоб визначити рівень впливу цих правопорушень на
     волевиявлення громадян". Водночас, місцеве опозиційне видання "Антена" вказує,
     що
     громадяни "завалили ОВК десятками заяв відносно того, що за голос за Шуфрича
     пропонували 20 гривень". Переможені Шуфричем кандидати також вказували на факти
     підкупу. "Базаром, торгівлею, купівлею та продажем голосів за методом мережевого
     маркетингу" назвав день виборів Микола Булатецький. З ним були солідарні
     практично всі
     кандидати, які мають наміри оскаржити рішення про перемогу Шуфрича у суді.
     Поруч з тим 18 липня стало відомо, що ЦВК залишила без задоволення скаргу
     кандидата в народні депутати України по 201-му в. о. Миколи Габера щодо визнання
     виборів
     недійсними. У ЦВК дійшли висновку, що "усі акти про порушення, які нібито мали
     місце під
     час голосування 14 липня, не відповідають вимогам діючого законодавства,
     оскільки вони
     підписані офіційними спостерігачами без повного ім'я, по батькові, а також
     складені без
     участі виборців" (УНІАН, 18 липня 2002 р.).
     Схоже, ця справа може мати далекосяжні судові продовження. Станом на 16 липня
     результати виборів мали намір у суді опротестувати 5 кандидатів.
     Спостерігачі, констатуючи перемогу Н. Шуфрича, сходяться у тому, що специфічні
     технологічні оборудки, використані у 201-му в. о. можуть з успіхом
     застосовуватися під час
     інших електоральних баталій, зокрема у період президентських виборів 2002 року.
     Водночас,
     програш представників "Нашої України" М. Булатецького та БЮТ В. Олійника,
     пов’язують з
     тим, що вкотре дві політичні сили не змогли домовитися. Виборчий округ № 35
     У цьому виборчому окрузі під час попередніх виборів спостерігалася чи не
     найдраматичніша ситуація, пов’язана з протистоянням представника "Нашої
     України",
     народного депутата України, голови парламентської слідчої комісії із
     розслідування справи
     про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе Олександра Жира та висуванця виборчого
     блоку
     "За єдину Україну!", першого заступника начальника УМВС і начальника
     кримінальної
     міліції міста Дніпропетровська Віктора Драчевського.
     О. Жиру, який мав у цьому окрузі беззаперечну популярність, вдалося перемогти
     під
     час виборів 1998 року, здобувши підтримку 24,87% виборців.
     Вибори-2002 відбувалися у режимі надзвичайного пресингу – застосування
     "адміністративного ресурсу" супроводжувало буквально всі етапи березневої
     виборчої гонки.
     Особливими порушеннями вирізнявся процес підрахунку голосів 31 березня 2002 р.,
     в
     результаті якого перемогу здобув В. Драчевський. Згодом ЦВК задовольнила скаргу
     Олександра Жира і скасувала постанову виборчкому в окрузі № 35 на
     Дніпропетровщині,
     згідно з якою вибори до Верховної Ради виграв самовисуванець Віктор Драчевський.
     Відповідно до протоколів О. Жира, за В. Драчевського проголосувало 32486
     виборців, за
     нього – 31748. Згідно із даними окружкому, за Драчевського проголосувало 32522
     виборці,
     за Жира – 31802. У підсумку з 92-х протоколів, переданих до ЦВК О. Жиром, та в
     їх
     офіційних відповідниках лише 37 містили однакові відомості. 19 квітня Центральна
     виборча
     комісія визнала недійсними вибори у 35-му одномандатному виборчому окрузі
     Дніпропетровської області.
     Основними суперниками на довиборах вважалися В. Драчевський та О. Жир. Певну
     конкуренцію цим кандидатам міг скласти екс-директор Нікопольського заводу
     феросплавів
     Олексій Коваль, який згодом зняв свою кандидатуру. В окрузі також можна було
     побачити
     застосування двійникового методу, так чи інакше, але у в. о. № 35 кандидував
     Анатолій Жир.
     Участь у довиборах взяла і заступник облради Алла Малая. Найрезонанснішою
     подією, яка
     сталася в окрузі, стало зняття О. Жира з реєстрації. Нікопольський міський суд
     12 липня
     ухвалив рішення про встановлення факту порушення кандидатом у народні депутати
     Олександром Жиром Закону "Про вибори народних депутатів України". Його було
     визнано
     винним у використанні коштів, які не належать до виборчого фонду кандидата, для
     виготовлення агітаційних матеріалів та їх розповсюдження. Згідно з рішенням суду
     ОВК
     зняла О. Жира з реєстрації.
     "У переддень виборів", – вказувалося у заяві ПРП з цього приводу, "протягом
     всього
     дня ОВК відмовлялася надати копію рішення, а безпосередні звернення О. Жира до
     ЦВК
     наштовхувалися на небажання ЦВК реагувати на ситуацію в окрузі". Згідно із
     заявою ПРП,
     ЦВК "відмовила О. Жиру у праві брати участь у виборах народних депутатів
     України". У
     документі з цього приводу робляться висновки, відносно того, що "волевиявлення
     громадян
     було замінено на призначення народного депутата виконавчою владою". Зрозуміло,
     що О.
     Жиру так і не змогли "вибачити" його роботу в комісії з розслідування справи
     Гонгадзе та
     зустрічі з М. Мельниченком. Чи виявилася плата за це "адекватною" з боку влади?
     Пізніше
     Олександр Жир заявив, що не має наміру боротися за визнання виборів в цьому
     окрузі
     недійсними: "Який сенс добиватися правди у системі, яка повністю є
     підконтрольною владі?"
     (http://part.org.ua, 15 липня 2002 р.).
     У попередньому звіті КВУ з приводу подій, які спостерігалися у в. о. 35,
     вказувалося,
     що "оскільки, порушення, виявлені у в. о. № 35 під час виборчої кампанії, на
     думку КВУ,
     позбавили кандидатів права на рівні умови, а громадян – права на вільне
     волевиявлення, то
     Комітет виборців України відмовився від спостереження за ходом голосування та
     підрахунку
     голосів у цьому окрузі". Отже, без коментарів, які в цій ситуації зайві. Хоча
     сумнівному
     іміджу країни з сірою "електоральною демократією", як характеризують Україну
     деякі
     дослідники, результати у в. о. № 35 зашкодять. Загалом, у довиборах
     сконцентровано наслідувалися традиції, що склалися під час
     березневої кампанії. У кожному з округів негативи проявлялися по-різному і в
     різній мірі.
     Заслуговують на увагу процеси "обкатки" технологічних оборудок у в. о. № 201 та
     в. о. № 35.
     У першому відбулася вельми специфічна боротьба за голоси, висновки щодо другого
     випадку – коли не можеш перемогти кандидата його потрібно усунути від процесу
     виборів за
     допомогою "закону". Цей випадок в черговий раз продемонстрував недосконалість
     українського виборчого законодавства та прогресуючу можливість безкарно його
     порушувати, особливо, коли під контролем знаходяться силові структури. Водночас,
     цей
     випадок вкотре довів застосування вельми специфічних інтерпретацій у
     законодавчому полі.
     Від подібних оборудок не в силах врятувати різноманітні зміни та удосконалення,
     адже
     закон сприймається та діє у ситуаціях, коли мета виправдовує засіб, а закон
     застосовується
     надто вибірково.


Автор: Станислав Власенко прочтений: 2390 оценки: 0 от 0
© Свидетельство о публикации № 246
  Цена: 1 noo



Ваши комментарии

Пароль :

Комментарий :

Осталось символов

Доступна с мобильного телефона
Чат
Опросы
Музыка
Треки
НеForМат
Академия
Целит
Юрпомощь


О сервере


О проекте
Юмор
Работа
О нас

Earn&Play
Для контактов
skype:noo.inc


Этот сайт посвящен Георгию Гонгадзе, символу борьбы за свободу, журналисту, патриоту, человеку... Ukraine NBU Hrivnya rate
Russian ruble rate
Noo Web System



Редакция за авторские материалы ответственности не несет
стать автором
Micronoo Links Neformat Links Noo Links Chess Links Forex Links Weapon Links

Идея и разработка
компании NOO
На сайт разработчика