Независимое аналитическое интернет-издание "Искра" это право на информацию.

Когда власть захватывают грабители, мошенники и воры, то последующие грабежи осуществляются уже "по закону". ©

На главную страницу

Парольный вход для авторов.

автор: c до

МІФИ І ПРАВДА ПРО БАБИН ЯР
Автор: Станислав Власенко      Дата: 13.07.2003 14:13


     Питання про створення в Києві Музею Бабиного Яру, де б розповідалось про жахливу трагедію киян під час фашистської окупації міста, стояло з перших днів визволення міста від загарбників.
     Вже в 1944 p. було відповідне Рішення Ради Міністрів УРСР про створення Музею Бабиного Яру і почались збори матеріалів для нього. Навіть в самому Ярі нам, хлопчикам, давали відерка і ми збирали все, що там було розкидано. Це були, головним чином, побутові речі: портсигари, мундштуки, ложки, приколки, монети, ґудзики, гребінці, булавки та ін.
     Все це ми здавали в автолавку, яка стояла в самому Ярі, на перехресті його з Кирилівським Яром, а нам платили гроші: три чи п'ять карбованців. Деякі речі, які збереглись в мене з тих часів, неодноразово експонувались в Музеї Великої Вітчизняної війни та Музеї історії Києва. В ті ж часи було рішення про будівництво в Бабиному Ярі пам'ятника жертвам трагедії. Його автором був тодішній головний архітектор Києва Власов, а фотографії макету пам'ятника були надруковані в газетах і в календарі за 1947р.. Потім настали часи боротьби з "космополітами", "вбивцями в білих халатах", сіоністами, і природно, питання створення Музею і пам'ятника затягнулось на десятиріччя. І якщо пам'ятник в 1976р. поставили (хоча не на місці розстрілів в Бабиному Ярі, а неподалік -на Сирці), то про Музей не було й розмови.
     Оживилось питання про Музей вже в часи перебудови і роки незалежності України. Виділялось приміщення - колишній клуб ім.Фрунзе, напроти автовокзалу на Московській площі (колись це був молитовний дім на Деміївці), але не було коштів на капітальний ремонт цієї споруди.
     На неодноразові звернення єврейської громади Києва відгукнувся американський розподільчий комітет "Джойнт", який в часи голодомору допомагав не тільки євреям, а й опікував 800 тис. українців півдня України. Комітет виділив кошти на будівництво Центрів "Спадщина" в Києві, Москві і Санкт-Петербурзі, які мали свою концепцію. Але в Києві, де ^Джойнт^ погодився з пропозицією киян створити Музей Бабиного Яру, ця концепція була змінена,
     Після цього міський голова О.О.Омельченко прийняв найвищих керівників комітету "Джойнт", на якому біло вирішено питання про наступне будівництво Центру ^Спадщина" як меморіально-просвітницького комплексу, з новою концепцією , про що неодноразово повідомлялось в пресі.
     ЗО вересня 2001р., в день 60-річчя трагедії Бабиного Яру, Президент України Л.Кучма, тодішний прем'єр-міністр В.Ющенко, голова Верховної Ради України В.Медведчук та мер міста О.Омельченко заклали пам'ятний знак на місці будівництва Центру. В цей же день вони відкрили пам'ятник розстріляним дітям.
     Ця акція надала значного позитивного іміджу і країні, і нашому місту як столиці європейського рівня.
     Особи, що підписали листа проти будівництва общинного меморіально-просвітницького центру "Спадщина" поступили як нормальні, гуманні люди, бо їм повідомили, що на місці будівництва були розстріли в Бабиному Ярі, що там лежать кістки людей, а євреї будуть на цьому місці співати й танцювати. Як би я не був обізнаний з дійсним становищем, я також був би проти будівництва на цьому місці і разом з усіма підписав би листа.
     Але справа в тому, що, на жаль, ініціатори протесту надали невірну інформацію. Вони забули згадати в листах "протесту", що в майбутньому Центрі будуть створені два музеї (Музей Бабиного Яру та Музей історії і культури євреїв України), дослідницький інститут, різні фонди, бібліотека, учбові 'класи, архів, творчі лабораторії, кімната пам'яті тощо. Музейні приміщення займуть більше 60% Центру, а не 10%, як зазначено в "протесті".
     Музеї матимуть інтернаціональний характер: в них будуть експозиції, присвячені українським патріотам, циганам, праведникам різних національностей, Ніяких розважальних програм, або веселощів там не передбачено.
     І головне - це місце ніколи не було Бабиним Яром. Тут ніколи не було ніяких розстрілів. Повз існуючого монументу на вул.Дорогожицькій з міста ходив трамвай до військових таборів, а вулиця мала назву Лагерна.
     Цей район став асоціюватись з Бабиним Яром лише після того, як там в 1976 p. було побудовано монумент. До тих пір це місце називалося Сирцем: так називалась і трамвайна зупинка. Невипадково, що на відстані 120 м на цій же вулиці стоїть пам'ятний знак на місці колишнього Сирецького концтабору. Підкреслюю:
     Сирецького, Саме так зазначено на граніті.
     Монумент жертвам Бабиного Яру встановлено на цьому місці лише тому, що справжній Бабин Яр був вже повністю залитий пульпою і м'який грунт не витримав би ваги монументу.
     Нема також жодного доказу, що саме тут були розстріляні українські патріоти на чолі з О.Телігою. Хрест, який там стоїть, суто символічний, його можна було б поставити в будь-якому іншому місці. Українські патріоти знаходились в гестапо на вул.Володимирській, 33. В'язнів гестапо розстрілювали там же в підвалах, а трупи ховали в кінці Центральної алеї Лук'янівського кладовища. Тут, скоріше всього, лежать і тіла українських патріотів. Треба зайнятись пошуковою роботою, щоб більш точно визначити місце їх поховання. Акт Надзвичайної Державної комісії зазначив ще в 1943р., що на Лук'янівському кладовищі є братська могила на 400 чоловік. Мабуть серед них і українські патріоти.
     На місці будівництва Центру були проведені геологічні, археологічні та геодезичні експертизи, які підтвердили відсутність будь-яких слідів розстрілів, або поховань.
     Ніколи ця зона не була "охоронною", як пишуть у протесті. Тут з 1958 p. (!) вздовж вул.Оранжерейної стоять приватні гаражі, а сама зона в Шевченківській районній держадміністрації записана як "Меморіальна зона Бабиного Яру, 6 га". Парк, який розташований на колишньому Бабиному Ярі, ніколи не був "Парком культури і відпочинку,,. Це "Парк Шевченківського району", в якому нема жодних споруд, нема навіть лавок, де можна було б сісти. Це тому, що саме тут був Бабин Яр.
     Бабин Яр починався від вул. Мельникова (там де зараз ст. метро "Дорогожичи") і простягався в бік Куренівки. Саме тут збирались в річниці трагедії кияни до 1976 р. (до відкриття монументу), саме тут стояв камінь, на якому фіксувалась трагедія (зараз його перенесено до монументу на вул.Дорогожицьку), саме тут виступали В.Некрасов, Є.Євтушенко, І.Дзюба ще в 60-ті роки минулого століття.
     Розстріли в Бабиному Ярі проводились приблизно в 250 метрах від станції метро "Дорогожичи" в бік Куренівки, а вершина Бабиного Яру знаходилася на місці будинку №27 по вул. О.Теліги.
     Місце дійсного Бабиного Яру -давно визначено багатьма факторами ще в довоєнні і повоєнні часи:
     1. Карта Києва в "Большой советской энциклопедии" (том 31, 1937р.)
     2. Картою німецького командування 1944р.
     3. Свідоцтвами 1992 р. свідків-українців, які жили і досі живуть на вул.Бабин Яр (нині О.Ольжича): Л.Заворотної, І.Євгеньєвої, Н.Ткаченко, Н.Савицької.
     4. Актом комісії Київської міської держадміністрації від 3 березня 1999р., який затвердив перший заступник міського голови С.Сташевський.
     5. Свідоцтвами П.С.Палатного, головного геолога, який заливав пульпою Бабин Яр в кінці 50-х років.
     6. Свідоцтвом Г.І.Бебих, яка жила там, та В.М.Давиденка, який багато років був наглядачем будинків на вул.Л.Теліги, де закінчувався Бабин Яр.
     7. Моїми власними доказами та моїх співучнів школи №10, які з 1945 р. неодноразово були в Бабиному Ярі.
     8. Свідоцтвами багатьох киян, які жили неподалік від Бабиного Яру.
     9. Свідоцтвами Л.Заворотної та І.Євгеньєвої, з садиб яких розстрілювали євреїв в Бабиному Ярі.
     Всі свідки досі живі. Їх показання записані на аудіо- та відеокасети і в нас є їхні адреси та телефони.
     Ініціатори "протесту" дезінформують громадськість, коли кажуть про розлад в єврейській громаді та серед національних меншин щодо будівництва. Всі єврейські всеукраїнські організації (Рада керівників всеукраїнських єврейських організацій), а також національні меншини (Рада національних товариств України) виступають за будівництво Центру саме в цьому місці. Підтримують будівництво і ветеранські, культурологічні, благодійні організації, організації праведників, колишніх в'язнів гето та концтаборів, числені фонди, керівники всіх (!) обласних єврейських громад.
     На жаль, ініціатори "протесту", втягнули в нього порядних і відомих людей. В гонитві за досягненням своєї мети вони не тільки свідомо дезорієнтували громадськість явною неправдою, але й зазначили в різних "протестах" неіснуючі організації і, навіть, підробили деякі підписи осіб, які про цей "протест" й не чули. Документи про ці підробки у нас є.
     Вершиною ж цинізму є підпис представника німецького товариства, який дійсно виступає проти будівництва Центру на зазначеному місці.
     Виникає питання: чому наших опонентів не турбує, що в Києві саме на кістках дійсно іде будівництво розважальних та релігійних закладів, а саме:
     1. Вул.Щусева, 5. На місці, де були розстріли матросів, знаходився кінотеатр ім. Ю.Гагаріна, а зараз планується будівництво православного храму.
     2. На кістках єврейського кладовища, біля пам'ятника "Мінера" (вул.Мельникова.46), планується будівництво храму «Всіх скорботних радість».
     3. Тут же планується будівництво спортивного манежу і вже зараз грають у футбол .
     На кістках!
     На кістках і місцях розстрілу киян в нашому місці знаходяться: монумент Мати-Батьківщина, Співоче поле, школи №№ 24, 208, 125, інтернат № 8 та житлові будинки на вул.О.Теліги. В колишньому Жовтневому палаці, де було розстріляно більше 2000 чоловік, щодня співають і танцюють. На кістках стоїть і київський телецентр, а станція метро «Дорогожичи» знаходиться на 100м ближче до Бабиного Яру, ніж майбутній центр "Спадщина". Таких прикладів багато.
     А той квадрат , на якому планується будівництво центру ^Спадщина^, ніколи не був причетний до Бабиного Яру і на ньому ніколи не було розстрілів.
     Сама ж споруда Центру стане частиною вже існуючого меморіального комплексу "Бабин Яр". Це Монумент всім загиблим в Бабиному Яру на вул.Дорогожицькій, це пам'ятний знак на місці Сирецького концтабору на тій же вулиці, це пам'ятник "Мінора» (вул.Мельникова, 46) та пам'ятник розстріляним дітям біля метро "Дорогожичи". Планується в найближчий час створити Алею праведників, поставити каплицю на честь українських патріотів, пам'ятники загиблим євреям та циганам (саме на місці їх розстрілів).
     Також безпідставно звинувачується в якомусь злому умислі американський комітет "Джойнт", який не був ініціатором створення комплексу, а погодився фінансувати його будівництво за пропозицією єврейської громади. Звинувачення "Джойнта" за участь в цій благородній справі нагадує звинувачення 50-річної давнини, коли в 1953 р. цей комітет пов'язали зі "Справою лікарів" - вбивць в білих халатах. Чим все це закінчилось - відомо.
     Про те, що будівництву Центру на цьому місці нічого не заважає, писалось неодноразово, але ініціатори протесту були більш активними і цілеспрямованими і тому їх інформація (дезінформація), підкріплена підписами порядних людей, мала більший розголос.
     


Автор: Станислав Власенко прочтений: 1931 оценки: 0 от 0
© Свидетельство о публикации № 569
  Цена: 1 noo



Ваши комментарии

Пароль :

Комментарий :

Осталось символов

Доступна с мобильного телефона
Чат
Опросы
Музыка
Треки
НеForМат
Академия
Целит
Юрпомощь


О сервере


О проекте
Юмор
Работа
О нас

Earn&Play
Для контактов
skype:noo.inc


Этот сайт посвящен Георгию Гонгадзе, символу борьбы за свободу, журналисту, патриоту, человеку... Ukraine NBU Hrivnya rate
Russian ruble rate
Noo Web System



Редакция за авторские материалы ответственности не несет
стать автором
Micronoo Links Neformat Links Noo Links Chess Links Forex Links Weapon Links

Идея и разработка
компании NOO
На сайт разработчика