«Як на ті чорнобривці погляну…»
Автор: Сергій Гайдук Дата: 22.06.2010 06:46
Природно, що кожен народ має свої улюблені дерева й рослини. У росіян - берізка, в канадців - клен, в українців - верба, тополя, калина, чорнобривці та багато інших. Неможливо уявити собі українське село без верби й тополі, без калини біля криниці, без чорнобривців і м’яти під вікном.
З великою пошаною наш народ ставився до улюблених рослин, адже вони супроводжували людину від народження й до смерті, були оберегами, лікували, захищали від зла.
З давніх-давен українці опоетизували кущ калини, оспівали його. Народне прислів’я каже: «Без верби й калини нема України». Насправді калина є символічним кущем-деревом українців. Народиться в сім’ї дівчинка - садили біля хати калину, хлопчик - садили дуб чи ясен. Померла людина - як символ безсмертя людської душі на могилі висаджували калину, зелений барвінок.
Позатим калина – це харчова, лікарська, медоносна рослина. З неї готують варення, повидло, компоти, киселі, мармелад, начинку для цукерок, приправи для м’ясних страв, чай. У народній медицині калиновий чай – найкращі ліки від застуди. Свіжі ягоди з медом та водою вживали при кашлі, серцевих захворюваннях, для регулювання травлення, тиску крові й т.і. Соком калини очищали обличчя, щоб рум’янилося, а квітами дівчата прикрашали коси. Жодне весілля в Україні не відбувалося без червоних китиць калини.
«Кущ калини біля батьківського порогу – це не тільки окраса, а й глибинний символ, наш духовний світ, наша спадщина. Мені здається, що тому, хто не посадив на обійсті калини, в кого вона всохла од байдужості, а ще гірше, коли викорчувана, - ні йому, ні його дітям ніколи не почути найчистішої, найніжнішої, найбентежнішої в світі пісні. Її можна подарувати лише з маминої калини». Ці слова належать знаному народознавцю Василю Скуратівському, який присвятив своє життя вивченню звичаїв, традицій українців. Його перу належать понад двадцять народознавчих праць.
Калина - вірна супутниця нашого життя і побуту. Калина і Україна нероздільні. Про це є пісня «Ой у лузі червона калина похилилася». Ця пісня стала гімном січових стрільців, що боролися за волю і незалежність нашої держави. А червоні плоди калини стали символом мужності людей, які віддали своє життя і кров за рідний край. Насінина калини схожа на серце. У народі дівчина часто порівнювалася з калиною: «Гарна дівчина, як калина», «Дівчина пишна та красива, як червона калина», «Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт», «Щоки червоні, як кетяги калинові», «Запишалася калина, наче красная дівчина». А скільки існує казок, загадок про калину. Казка «Калинова сопілка», загадки: «Стоїть півень над водою, трясе бородою», «Серед лісу-лісу червоне плаття висить», «І не дівчина, а червоні стрічки має», «Стоїть дід над водою з червоною бородою». Ягоди і цвіт калини прикрашають полотна художників. Їх вишивають на рушниках, сорочках, скатертинах. Калиною прикрашають коровай, бо це - символ краси, вірності.
Великий український поет Тарас Шевченко дуже любив цю рослину. У «Кобзарі» він вжив слово «калина» 385 разів. Пригадаймо деякі його вірші:
Тече вода з-під явора
Яром на долину,
Пишається над водою
Червона калина.
Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину.
Або загадка:
За хатинами в садочку
У зеленому віночку
Та в червоних намистинах
Стала, наче молода.
І збігаються всі діти
Щоб на неї поглядіти.
За намисто кожен-смик
Та й укине на язик.
Зветься ця рослина
Червона ...(калина).
Верба – також одне з найулюбленіших дерев українців. Історії відомий факт, що у 1850 році Великий Кобзар привіз із собою на заслання гілочку верби, з якої розрослося велике дерево, назване вербою Тараса. З її живців насаджено великий гай, що шумить серед пісків Кос-Аралу. Близько 200 вербичок виростив з неї поет. Верба натхненно й ніжно оспівана у віршах і поемах Тараса Григоровича.
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилі підійма…
***
Між ярами над ставами
Верби зеленіють…
***
І досі сниться: під горою,
Між вербами та над водою –
Біленька хаточка…
Наявна безліч пісень у фольклорній спадщині українців, у яких оспівується верба. Зокрема, «Ой, у полі верба», «Ой ти, вербо кучерява», «Ой, вербиченько, біле личенько» та ін.. Народ складав багато повір’їв, приказок про вербу. До прикладу, «Гнучка, як лоза, зігнувся, як верба». Позатим тиждень перед Великоднем називають Вербним. У Вербну неділю освячують вербу в церкві, а потім несуть її додому, де зберігають за образами як ту, яка застереже від різних хвороб, що на них страждають люди і тварини. Розмаїття верб вражає. Зокрема, є біла, гостролиста, ламка розмаринолиста, попеляста, козяча, пурпурова, білоліз та інші. Всього їх налічується понад 500 видів, в Україні – близько 30. Дівчата на Великдень водили коло церкви гаївки. Вербу використовували у купальських обрядах. Одна з гаївок – «Вербовая дощечка». Вербовая дощечка у гаївці - це символ місточка, який з’єднує дівчину з її майбутнім щастям. Верба – дерево цілюще. В народній медицині відвар кори вживають при грипі, вірусних інфекціях, ревматизмі та інших хворобах. Навесні чарує око ніжний цвіт верби. Зазвичай верба росте біля води. Вода від того чиста та смачна. Вербова гілочка - дороговказ до води. Цим часто користуються ті, хто копає криниці, шукаючи для них місце. З верби плетуть корзини, є навіть фабрики, які виготовляють меблі та різні вироби з верболозу. Наявна безліч виробів з верболозу. Напільні вази, рамки для картин, кашпо настінне для квітів та інше.
Споконвіку обійстя українців супроводжує вишневий сад. У творчості Тараса Шевченка образ вишні утвердився як символ України:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
А скільки населених пунктів, вулиць пов’язані з цим деревом: Вишневе, Вишеньки, вул. Вишнева. Наш народ склав про свої улюблені рослини багато пісень, казок, легенд, загадок.
Не менш шановним деревом в Україні є тополя. Вона зазвичай була потрібною, корисною, завжди служила людині. Тополя містить і виділяє фітонциди, які очищають повітря від пилу, відходів виробництва та бактерій. Під тополею чисте повітря, тут легко дихається, корисно відпочивати після роботи. Це дерево використовується для виробництва паперу, штучного шовку, целюлози, спирту, дубильних речовин, різних мазей тощо. В світі є 110 видів тополі. В Україні поширені 11 видів. Найчастіше – чорна (осокір), біла, пірамідальна.
Україну часто називають барвінковим краєм. Барвінок – невід’ємна ознака української землі, щедро оспівана в усній народній творчості, в поезіях, задіяна в народних образах. Барвінок має цілющі властивості. Значне місце барвінку відводилося у віруваннях Київської Русі. Вважали, що він має чудодійну силу, оберігає від влади диявола, відьом і всякої нечисті. Через це барвінок вішали над дверима, ніколи не викидали на смітник, а тільки у воду, щоб він не загинув. Барвінок символізує віру в свої сили, всепереможність природи, символ пам’яті, кохання й краси тощо.
Немає в Україні обійстя, де б не росли чорнобривці. Як Нідерланди називають країною тюльпанів, так Україну можна без перебільшення назвати країною чорнобривців.
Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю.
Та й навчила веснянок співати
Про надію квітучу мою.
Микола Сингаївський
Чорнобривці – рід трав’янистих рослин. Існує близько 20 видів чорнобривців з жовтими, червоними та червонувато-жовтими квітками, які розводять в садочках.
В українському віночку, в який вплітають 12 квітів, чорнобривці обов’язкові.
Квітку, що горить і не згорає, народ називав Неопалимою Купиною. Кущ неопалимої купини має білі або рожеві п’ятипелюсткові квіти, зібрані в китиці, темно-зелене непарноперисте листя, схоже за формою на листя ясена. Стосовно назви «Неопалима купина», то є в нашім народі легенда: мовбито давним-давно чужинське військо, що хмарами сунуло в Україну, натрапило на невеличке прикордонне містечко. Зверхник завойовників послав обложеним ультиматум: коли не припинять опору й не віддадуться добровільно під його владу, містечко буде спалено дотла. У відповідь на те захисники міста прислали відламану з куща гілку. «Що воно за знак? Чи не здумали, бува, приречені на загибель насміхатись над нами? Адже такого гілляччя можемо самі наламати скільки хоч – усі пагорби тут поросли цими кущами!» – обурювались завойовники. І лише старий, досвідчений воїн, що вік звікував у походах і бойовищах по чужих землях, мовчав. Він підійшов до багаття, вихопив палаючу головешку й підніс її до ближчого куща – він спалахнув голубуватим полум’ям, а через мить знову стояв зелений і неушкоджений. І втихло, вражене побаченим військо, і скоро, не вчинивши навіть спроби взяти містечко приступом, пішли завойовники геть… Так каже легенда про диво-рослину, що горить і не згорає, яку звуть за те в народі неопалимою купиною. Вчені-ботаніки називають її куди прозаїчніше – ясенець, бо листя цієї рослини справді нагадує листя ясеня; знайдено й пояснення її дивовижній здатності горіти й не згорати – спалахує ефірна олія, яку виділяє рослина під дією сонячного тепла. Легенда про неопалиму купину – то символ невмирущості нашого народу. Які тільки завойовники не йшли на нас з вогнем і мечем, та щоразу ми вставали із попелу відроджені й відмолоділі, і образ неопалимої купини був вічною зорею нашої надії на волю… Символ неопалимої купини увійшов і в український іконопис. Ікона «Неопалима купина» – одна з найпоширеніших в Україні, люди вірили, що вона оберігає садибу від пожежі й блискавки, зображено на ній Матір Божу із сином на руках у восьмикутній зірці, що складається із двох чотирикутників з увігнутими досередини сторонами: червоний чотирикутник – вогонь, зелений – купина. До слова, щорічно відзначається християнське свято Неопалима Купина. Того дня, за Біблією, побачив Мойсей Ієгову, який явився йому в палаючому терновому кущі і закликав вивести народ ізраїльський з єгипетського рабства.
Насамкінець, хотілося б побажати нинішнім українцям продовжувати тисячолітні традиції своїх пращурів. Висаджувати на своїх обійстях, дачних ділянках, у скверах та парках кущі калини, вишні, верби, тополі, барвінок та чорнобривці. Ці дерева й рослини не тільки даруватимуть красу, збагачуватимуть естетику світосприйняття, а й помітно покращуватимуть екологію вашого довкілля.
Автор: Сергій Гайдук
прочтений: 6182 оценки: 3 от 4
© Свидетельство о публикации № 5863
Цена: 1 noo
|
Ваши комментарии
|
Чат
Опросы
Музыка
Треки
НеForМат
Академия
Целит
Юрпомощь
О сервере
О проекте
Юмор
Работа
О нас
Earn&Play
Для контактов
skype:noo.inc
|
