Независимое аналитическое интернет-издание "Искра" это право на информацию.

Любовь, красота и действие спасут мир © древняя этрусская мудрость

На главную страницу

Парольный вход для авторов.

автор: c до

Володарів на Росі
Автор: Сергій Гайдук      Дата: 21.12.2010 14:40


     
     
     На крутосхилих, місцями пологих берегах напродиво гарної річки Рось – одної з найбільших приток Дніпра, розташувався древній Володарів. Нині смт Володарка – районний центр Київщини, що знаходиться у 117 км від столиці.
     Одна з лінгвістичних версій про назву Володарєв (Володарів) стоїть в одному етимологічному ряду з такими топонімами, як Фастів, Тетіїв, Васильків, Обухів, Ржищів, Жашків, що мають у своїй основі суфікс, який вказує на приналежність населеного пункту певній особі, у даному випадку – володарю населеного пункту. Повноголосся -оро-, -оло- свідчить, що ця назва виникла ще до прийняття християнства на Русі і поширилась у церковнослов’янській мові, для якої характерним було звукосполучення -ра, -ла. Відомо, що запровадження християнства розпочалося з 988 р. за часів князя Володимира. Як висновок можна зазначити, що Володарів існував вже в X ст.
     Поширеною є думка В. Антоновича, що більшість відомих міст давньоруських стояли на місці древніх городищ докнязівської епохи. Принаймні в літопису за Іпатіївським списком зазначено, що вище Юр’єва (нині Біла Церква) по Росі лежав Володарєв, на лівому березі річки, через це місто пролягав шлях в Галич, який далі йшов через Перепетове поле на Василів і Київ. Якщо місто лежало на перетині шляху, що вів до Галича і Києва, то є всі підстави вважати, що виникло воно задовго до першої писемної згадки. А перша писемна згадка в літописі про Володарєв (Володарку) датується 1150 роком, коли точилася феодальна міжусобиця князів за київський престол. Тоді на допомогу Юрію Долгорукому проти князя Ізяслава Мстиславовича виступив галицький князь Володимирко, який, як повідомляє літопис, проходив через Болохово, Мунарєв до Володарєва. М. Грушевський у своїй «Історії України-Руси» (XI-XIII ст.) стверджує: «Інші пороські городи: Товарів, Дверень, Куль-деюрів, Корсунь, Богуслав, Володарів – в історії звістні дуже мало. Не знаємо, котрі з них належать до Ярославових заходів (або ще давніших часів), котрі пізніше… в історії XI – XII віків сі городи виступають тільки як сторожові замки по пограничу». Дійсно, південні рубежі Київської землі, що проходять по Росі, мали тенденцію змінюватись, оскільки Русь постійно вела боротьбу з кочівниками степу і в залежності від успіхів цієї боротьби змінювались кордони її поселень.
     Монголо-татарська навала завдала особливо тяжкого удару Київщині. Саме 1240 р. хан Батий після захоплення Києва, зі своїми ордами рушив на захід проти Галицько-Волинського князівства. Для цього він скористався старим Чорним шляхом з Києва до Галича, який пролягав через Володарщину на Погребище і далі на Поділля і Верхнє Побужжя. Розрухи зазнали ті поселення, що розташовувались на землі Володарській. Та край з часом почав відроджуватися.
     1362 року Київщина, зокрема Володарщина, була приєднана до князівства Литовського князем Ольгердом. З 1570 р. Біла Церква стає власністю українського магната, київського воєводи Василя-Костянтина Острозького, а Володарщина вже за часів короля Сигізмунда III була дарована шляхтичам Янушу Загоровському і Марцину Трембіцькому. Сталося це 1590 р. Цього ж року Я. Загоровський продав ці землі Янушу Збаразькому. На березі Росі він побудував оборонний замок, а околиці заселив боярами (шляхтою) і слугами. Засновник нинішньої Володарки Януш Збаразький походив з українського князівського роду. Прізвище походить від м. Збаража (Тернопільщина), яким володів засновник роду Дениско Мокосійович. З часом він ополячився. До слова, елементи родового герба Збаразького ввійшли до складу сучасного герба Володарки.
     Не оминули Володарщину гайдамацький рух і Коліївщина. Відома подальша доля повстання Коліївщини, знані ватажки повстання – Максим Залізняк та Іван Гонта. Саме з іменем Гонти переплітається історія містечка. Батько І. Гонти був ктитором старої Воздвиженської церкви у Володарці. Будучи вже Уманським сотником Іван Гонта передав гроші на будівництво церкви у Володарці. Іконостас цієї церкви був розписаний також на його кошти.
     1794 року через землі Володарщини проходили війська російського генерала О. Суворова. Його підрозділ переходив Рось від села Рачки по понтонному мосту, а у Володарці загін польських конфедератів склав перед ним зброю. Конфедерати, які здалися полководцю, були відпущені по домівках, лише окремі, які побажали служити у російському війську, залишилися.
     У селі Пархомівка, що знаходиться у 12 км від районного центру величаво стоїть понад століття Церква Покрова Пресвятої Богородиці. Це своєрідний архітектурний синтез готики, східних (азіатських) архітектурних традицій та язичеських культових форм. Вона була побудована за проектом академіка архітектури В.О. Покровського. Історія її будівництва пов’язана з іменем Віктора Федоровича Голубєва - відомого російського магната. Пархомівські землі були в його володінні, які він перетворив на зразкове господарство зі статусом «заповідного». Храм прикрашений зображеннями вогню, молота, стріл, пророслого зерна, змій, виноградних грон, пластів зораної землі, ялини, півня та, навіть, свастики (давньоіндійського символу вічного руху життя). Вона оздоблена мозаїками «Покрова Богородиці», «Спас Нерукотворний» та мозаїчним декоративним поясом на дзвіниці. Мозаїки ці створені за ескізами Миколи Костянтиновича Реріха. Подорожуючи по країнах сходу син В.Ф. Голубєва Віктор Вікторович познайомився з Миколою Реріхом. Цікавий факт, улітку 1987 року під час фестивалю Індії в СРСР приїхав син Миколи Реріха - Святослав. З ним зустрілася група пархомівських ентузіастів, намітився візит Реріха в Пархомівку. Значну роль в активізації реставраційних робіт зіграла дружина тодішнього Генсекретаря Раїса Горбачова. Як результат - реставраційні роботи в Пархомівському храмі закипіли. На жаль, Реріх у Пархомівку не приїхав.
     Не так багато залишилось в Україні населених пунктів з екологічним довкіллям. Володарка – одне з них. Промислових підприємств тут не має, річка Рось доволі чиста та, на додачу, навколо прадавній живописний ліс, що захищає містечко своїми деревами-легенями.
     
     


Автор: Сергій Гайдук прочтений: 2515 оценки: 0 от 0
© Свидетельство о публикации № 6084
  Цена: 1 noo



Ваши комментарии

Пароль :

Комментарий :

Осталось символов

Доступна с мобильного телефона
Чат
Опросы
Музыка
Треки
НеForМат
Академия
Целит
Юрпомощь


О сервере


О проекте
Юмор
Работа
О нас

Earn&Play
Для контактов
skype:noo.inc


Этот сайт посвящен Георгию Гонгадзе, символу борьбы за свободу, журналисту, патриоту, человеку... Ukraine NBU Hrivnya rate
Russian ruble rate
Noo Web System



Редакция за авторские материалы ответственности не несет
стать автором
Micronoo Links Neformat Links Noo Links Chess Links Forex Links Weapon Links

Идея и разработка
компании NOO
На сайт разработчика